Стаття "Використання структурно - логічних схем на уроках історії для розвитку освіти обдарованих дітей та молоді", журнал "Освіта на Луганщині"№ 1 2016р.
https://drive.google.com/file/d/0B_ID4X-l5SikY1lrdmdPcTdQamc/view?usp=sharing
Презентується досвід роботи щодо використання графічних зображень, блок-схем на уроках історії.
9 клас Історія України.
Тема уроку: «Національно-визвольний рух на західно-українських землях під
час революції 1848-1849 років в Австрійській імперії»
Мета уроку: ознайомитися з
національно-визвольним рухом в Галичині, Буковині і Закарпатті під час революції
1848–1849 рр. в Австрійській імперії;
розвивати вміння, навички
аналізувати історичні документи;
виховувати почуття патріотизму;
узагальнювати історичну інформацію, критично мислити й обстоювати власну
позицію та доводити свої думки.
Обладнання: карта, підручник історія України 9 клас , автор О.К.
Струкевич
Тип уроку: комбінований
Структура уроку
І.Оргмомент
ІІ. Актуалізація опорних
знань
1)Який період історії ви вивчаєте?
2) Краєвиди якої частини українських земель зображено? Які почуття
викликають ці зображення? Між якими державами була поділена земля українська?
-де ми не жили в той час, українці потерпали від соціально-економічного
гніту .Уявіть що ви – селяни, інтелігенція, пани – чому ви потерпаєте від влади?
3)Розкажіть про склад та напрями діяльності К-М товариства?
4)В чому на Вашу думку заслуга Т. Г. Шевченка в справі
українського національного відродження?
5)Чому братчики схилялися до ідеї «слов’янської федерації» , а не стали
на шлях боротьби за незалежність?
К-М братство – стало перелом – перехідним етапом від культурницької боротьби до національно
–визвольної політичної.
ІІІ.Мотивація навчальної
діяльності.
Вчитель.
Хвиля
національно-визвольних і соціальних революцій, яка прокотилася по Європі у 1848
pоці, увійшла в історію під образною назвою «весни народів». Чи не першим
використав цю назву Г. Гейне в поемі «Атта Троль» (1847):
Як гудуть, — земля дрижить!
Се тепер весна народів.
(Переклад Лесі Українки)
Добре. «Весна народів», як революція запалила всю Європу. Народи прокинулися від
віковічного сну та швидке масове усвідомлення національної гідності, прав та
свобод повело їх до боротьби. Париж,
Відень, Будапешт, Львів, Чернівці, Ужгород
масово повставали проти існуючого монархічного режиму та змінювалися на
очах.
Австрійський імператор Фердинанд І ( можливо пам’ятаєте, досить стриманий
імператор, страждав на різноманітні захворювання, державних талантів не мав й добровільно
відмовився від влади, отримав прізвисько «Фердинанд Добрий») змушений підти на
зміни та проголошує Конституцію.
-дозвіл на демократичні права і свободи
- дозвіл на створення національної гвардії.
Пригадайте терміни: революція - ;
національно-визвольний рух ?
Повідомлення теми уроку.
ІІІ. Вивчення нового
матеріалу:
Вчитель
1.Початок революційних
подій в Австрійській імперії. Скасування кріпацтва.
У 1848 р. європейські народи повстали проти режиму самовладдя монархів,
встановленого ще в 1815 р. Віденським конгресом. Народи незалежних країн
вимагали демократії, політичної рівноправності всіх класів і станів. Політично
залежні народи виступили з вимогою відродження власної державності. Не
випадково події 1848 р. увійшли в історію як «весна народів». У лютому 1848 р.
у Франції спалахнула революція, яка досить швидко поширилася на німецькі та
італійські держави, а в березні 1848 р. спалахнула в столиці Австрійської
імперії Відні. 15 березня австрійський цісар Фердинанд І проголосив
конституцію, яка передбачала надання громадянам свободи слова, друку, зборів,
скликання парламенту (рейхстагу).
Держава потребувала змін, тому потрібно в першу чергу було, скасувати
кріпацтво.
Завдання:
-Як ліквідувати
безболісно право кріпосне для селян і панів?
Клас поділяймо на дві
групи ( пани та селяни) та
поспілкувавшись учні пропонують
власні варіанти.( учні пропонують варіанти відповідей).
Робота з джерелом.
Звернемося до мови історичних джерел, а для кращого усвідомлення тих подій,
пропоную не просто прочитати текст, а, працюючи, відмітити факти (дати,
загальні назви), слова-маркери, які
емоційно забарвлюють текст.
«У Галичині, на Буковині і Закарпатті
— скасування кріпосного права, проведене урядом під час революції 1848—1849 в
Австрії , під тиском революційних подій у Європі та масових антифеодальних рухів, що охопили також Галичину, Буковину і
Закарпатську Україну.
В Галичині залежність
селян скасовано відповідно до закону від 17 квітня 1848. Окремим декретом від 1
липня 1848, через селянські бунти, дію
цього акта уряд поширив на Буковину, підтвердивши його законом від 9 серпня
1848.
Влітку 1848 питання про
умови звільнення селян обговорювалися в австрійському парламенті. Але більшістю
голосів парламент прийняв рішення скасувати повинності селян за викуп. На
підставі цього рішення 7 вересня 1848 видано закон про звільнення селян на
території всієї Австрії від кріпосної залежності, про надання їм прав громадян
і права власності на ту землю, якою вони до того часу користувалися на правах
спадковості. А також право користування
лісами, пасовищами, луками (сервітут). Закон передбачав повну компенсацію
селянами на користь поміщиків 20-кратної вартості всіх річних кріпацьких
повинностей.»
Хрестоматія за редакцією
Ф. І. Стеблій
Питання:
1)Як на західноукраїнських землях було ліквідовано залишки кріпосницьких
відносин? Коли відповідно закону відмінили кріпацтво?
2) Що таке право сервітуту?
Перевіримо нові знання – визначення терміну – сервітут, та скасування
кріпацтва на Галичині .
В пам'ять про одну з найважливіших подій ХІХ ст.. по багатьох містах та
селах Західної України були встановлені хрести.
Загальна кількість землі, що отримали селяни:
- Східна Галичина – 56 %;
-Закарпаття – 30 %;
-Північна Буковина – 46 %.
Селяни були кріпаками а стали економічними кріпаками. Активними учасниками революції
1848— 1849 pp. стали українці Західної України. У стислий час вони зуміли
організуватися і добитися вирішення цілої низки соціально-економічних і
політичних питань. Уряд, прагнучи не допустити участі в революції наймасовішої
суспільної верстви — селянства, пішов на скасування кріпосницької системи.
Зокрема, у Галичині панщину з великою поспішністю відмінили у квітні 1848 p.,
майже на п'ять місяців раніше, ніж в інших провінціях імперії. За скасування
панщини поміщики отримали грошові відшкодування від держави і звільнення від
низки податків. Крім того, за ними залишалися так звані сервітути, тобто ліси і
пасовища, якими користувалися селяни. На підставі закону селяни могли й далі
ними користуватися, але були зобов'язані платити за них поміщикам на основі
«добровільних угод». Це спричинило численні виступи протесту селян.
Закон про скасування панщини певний час не поширювався на Буковину, що
викликало бунти селян, котрі відмовлялися відробляти панщину. Лише в серпні
1848 р. під тиском селянських
заворушень закон поширився і на цей край. Згідно з рішенням парламенту, селяни
були зобов'язані заплатити поміщикам за своє звільнення дві третини викупних
платежів, а держава платила решту. На Закарпатті під час революції 1848 р.
панщина була формально теж скасована, але насправді існувала ще п'ять років.
Проміжний висновок-учні роблять самостійно.
2.Головна руська рада.
Вчитель
2 травня 1848 р. у Львові була заснована перша легальна політична
організація українців Галичини – Головна руська рада (ГРР).
Мета діяльності – представлення інтересів українців Галичини перед урядом у Відні. Головна
руська рада: входило 30 чоловік; Г. Яхимович
(єпископ) – перший голова ГРР;
вимоги:
а) поліпшення правового й
матеріального становища греко-католицького духівництва;
б) поділ Галичини на українську (Східна) та польську (Західна);
в) об’єднання української Галичини з
Закарпаттям під владою Австрії;
г) друкований орган – газета “Зоря Галицька”.
Газета “Зоря Галицька”: виходила –
1848-1857 рр. у Львові; матеріали, що
друкувалися – економічні, культурно-освітні теми; матеріали з історії України;
твори М. Шашкевича, М. Устияновича, І. Духновича, переклади А. Міцкевича, Ф.
Шіллера;
Робота з документом:стр.124
«Зоря Галицка» — перший національний
український часопис українською народною мовою в Галичині та Україні. Перше число вийшло накладом 4000 примірників.
У першому числі газети
надруковано відозву до українського народу «Одозва до руского народу».
Питання – проаналізуйте
слова автора?
Відбулося пожвавлення в культурному русі.
Досягнення Головної руської ради:
1848 р. – запровадження навчання українською мовою в народних
школах; викладання української мови в
гімназіях; 1849 р. – відкриття кафедри
української мови і літератури у Львівському університеті; 1848 р. – був скликаний Собор руських вчених
(інтелігенція) у Львові, де було засновано Галицько-руську матицю – товариство
для видання популярних книг для народу.
У 1851 р. Головна руська рада саморозпустилася, тому що в Австрії було
відновлено абсолютизм.
Учням пропонується
самостійно скласти схему.
( наближений варіант
створення схеми)
ГРР
Політичні Шкільництво Селянські Відділ фінансів
Місцеві ради
Робота з підручником стр.
120.
Дуже хочеться всім
розповісти, що фінальна частина Дев’ятої симфонії Людвіга ван Бетховена (1823),
яка 1985 р. лягла в основу гімну Європейського Союзу, має свою давню традицію в
Галичині.
Під час революції 1848
1849 рр. популярна в Австрійській імперії фінальна частина Дев’ятої симфонії
Людвіга ван Бетховена (1823), яка 1985 р. лягла в основу гімну Європейського
Союзу, була покладена композитором Леонтовичем (помилково вважають автором
музики) на слова галицького письменника Івана Гушалевича (1823 - 1903) «Мир
вам, браття!». Пісня використовувалась як гімн першою політичною організацією
галицьких українців – Головною Руською Радою. Її роздрукували окремою карткою і
роздавали усім на Всеслов’янському з’їзді у Празі та під час «Собору руських
вчених». Іван Франко писав, що ця пісня стала «девізом русинів, їх національним
гімном, здобула собі відразу широку популярність».
Робота з документом .
Музика Бетховена, в якій
знайшла відгук ідея братання народів, тісно перепліталася із словами гімну:
Мир вам, браття, всім
приносим.
Мир - то наших отців
знак,
Мира з неба всі днесь
просим,
Чи багатий, чи бідак.
Разом руки си подаймо
І, як браття, ся любім,
Одні другим помагаймо,
К спільній меті поспішім!
Що ж нам нині на заваді?
Все вже зникло, тепер
час!
Далі й в мирі, далі й в
ладі
В ім'я Боже, лише враз!
Мир вам, мир вам, руські
діти,
І гаразд вашим хатам!
Разом сили сполучіте,
Добре, добре буде нам!
Гімн ЄС – це утвердження
спільних цінностей та їх єднання в усьому розмаїтті національних відмінностей.
І може не всі знають, що традиція цього гімну на українському ґрунті сягає ХІХ
ст.
Перегляд відеоматеріалу.( Музика Бетховена, гімн ЕС)
Проміжний висновок:
Незважаючи на поразку, революція 1848—1849 pp. мала
важливі позитивні результати для населення західноукраїнських земель. Вона
ліквідувала серйозні перешкоди на шляху розвитку краю. Одним із здобутків
революції стала активізація національно-визвольної боротьби народних мас,
піднесення рівня їхньої національної свідомості.
3. Слов’янський з’їзд у
Празі.
Вчитель
У червні 1848 р. на
Слов’янському конгресі в Празі між делегатами від Головної руської ради і
Центральної ради народової виникла запекла дискусія: українці вимагали поділу
Галичини на Західну (Польську) і Східну (Українську), чому поляки всіляко
противилися. Зрештою було досягнуто компромісу: Галичина залишається єдиною, а
в ній дотримується рівність поляків і українців щодо права займати
адміністративні посади тощо. Але через обстріл Праги австрійськими військами
конгрес перервав свою роботу, делегати роз’їхались, а протиріччя між польською
й українською Радами залишились.
У листопаді 1848 р.
відбулося збройне повстання у Львові з вимогою запровадження української
автономії в Східній Галичині та проти спроб Австрії роззброїти загони
української національної гвардії. У повстанні взяли участь широкі народні маси:
від ремісників до інтелігенції. Вулиці були перегороджені барикадами, на одній
із них уперше був піднятий червоний прапор. Повстання було жорстоко придушене
каральними військами після артилерійського обстрілу міста.
У Північній Буковині
протягом 1848 р. селяни відмовлялися виконувати феодальні повинності,
захоплювали поміщицькі землі, пасовища й ліси, створювали збройні загони. У
листопаді 1848 р. спалахнуло збройне повстання (спочатку в гірських районах, а
потім і в долинах), придушене карателями лише через півтора роки — у квітні
1850 р.
4.Українці в першому
парламенті Австро-Угорщини
Вчитель
У липні 1848 р. почалися
засідання рейхстагу у Відні, до якого в ході червневих двоступінчастих виборів
було обрано 25 українців (15 селян, 8 священиків, 2 представники міської
інтелігенції) і 75 поляків на 100 місць, наданих Галичині. Українці в
парламенті відстоювали:
· поділ Галичини на
Західну (із центром у Кракові) і Східну (із центром у Львові);
· антифеодальні вимоги:
ліквідація кріпосного права (не тільки в Галичині, а й на решті території),
скасування викупних платежів феодалам за землю, ліквідацію монополії феодалів
на володіння млинами, зниження державних податків, дозвіл селянам вільно
користуватися соляними покладами та ін. На підтримку цих вимог
депутати-українці зібрали 200 тис. підписів, але рейхстаг лише частково їх
задовольнив. У грудні 1848 р. новий 18-літній імператор Франц-Йосиф, зібравши
контрреволюційні сили, розпустив парламент.
Ця подія стала одним із
найважливіших рішень парламенту, затверджених імператором 7 вересня 1848 р.
Закон надав селянам право власності на землю й громадянські права (обирати та
бути обраним, самостійно вибирати місце проживання та ін.), скасував панщину,
але встановив величезний викуп за землю, через що у феодалів залишилася більша
частина землі, лісу та пасовищ, користування якими селяни змушені були
відпрацьовувати (як на панщині) або вносити велику плату за нього; сам же викуп
існував до початку XX ст.
Улітку 1848 р. могутній
селянський рух розпочався в Буковині, внаслідок чого і тут австрійський уряд
змушений був проголосити скасування панщини. До австрійського рейхстагу була
подана петиція, під якою стояло 17 тис. підписів. У ній селяни вимагали не тільки
адміністративно-державного поділу Галичини на українську та польську частини,
але й запровадження української мови в школах. З ініціативи Лук’яна Кобилиці та
інших селянських депутатів рейхстагу 1 листопада 1848 р. у Чернівцях відбувся
з’їзд представників сільських громад усієї Буковини. Учасники з’їзду виступили
проти намірів австрійського уряду адміністративно відокремити Буковину від
Галичини. 16 листопада 1848 р. у містечку Вижниця Л. Кобилиця скликав
багатотисячні збори й у своїй промові переконував людей у тім, що рейхстаг не
може та й не хоче поліпшити долю українського селянства, тому слід самим
добиватися справедливості. Так почалося повстання під проводом Л. Кобилиці.(
Слайд – 16)
V.Закріплення вивченого матеріалу:
А) Основні підсумки революції — поєднували в собі
як прогресивні досягнення, так і феодальні пережитки.
Робота з парах ( визначити підсумки революції)
Прогресивне: скасування кріпосного
права; запровадження конституційного правління; уперше українці західних
територій самовиразились як нація зі своїми інтересами й були представлені в
парламенті; покладено початок політичній боротьбі населення цих земель за своє
національне й соціальне звільнення.
Негативне: збереження монархії;
розпуск парламенту; криваве придушення повстань; величезні викупні платежі й
панування, як і раніше, феодального землеволодіння; розчленовування
західноукраїнських земель за новою австрійською конституцією: Західна та Східна
Галичина так і залишились об’єднаними й були віддані під владу Польщі; владу в
Буковині віддали румунським поміщикам.
Б) «Чи виправдала революція 1848
р. сподівання населення Західної
України?»
Висновки: Весна у природі – короткотривала пора року, події
«весни народів» відбувалися на західноукраїнських землях також недовго, але наслідки
були вагомими. Найважливішими досягненнями в соціальній сфері стали скасування
панщини та пожвавлення культурного руху.
У період революційних подій західні українці вперше здобули визнання
своєї національної належності. Усі політичні сили, з власного бажання чи
вимушено, визнали існування на цих землях українського народу з його
національними прагненнями. Вирішальна заслуга в цьому була першої в ХІХ ст.
української політичної організації – Головної руської ради. Вона відіграла свою
історичну роль – об’єднала русинів, стала лідером і захисником їхніх прав. Те,
що західні українці визнали Головну руську раду крайовим органом влади,
засвідчило, що вона відповідала вимогам свого часу.
VІІ. Оцінювання учнів. Домашнє
завдання § 15, опрацювати документ після параграфа, вивчити нові терміни, дати.
***
ВИКОРИСТАННЯ СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНИХ
СХЕМ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ ДЛЯ РОЗВИТКУ Й ОСВІТИ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ І МОЛОДІ
Анотація
Стаття присвячена висвітленню систем роботи з
обдарованими дітьми в загальноосвітніх навчальних закладах. В статті показано
використання технології структурно-логічних схем (СЛС) на уроках історії.
Ключові слова: обдарованість,
обдаровані учні, структурно-логічні схеми, СЛС.
Актуальність проблеми. Часто говорять одарована дитина, обдарований учень, а що
ж це
таке? Можливо це своєрідна
зірка Божа, яку треба відшукати в її душі і
допомогти спалахнути яскравим полум’ям. Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна
еліта, гордість, честь України, її світовий авторитет. Недарма видатні діячі нашої держави надавали
виняткового значення формуванню розумового потенціалу українського
громадянства, вважаючи, що тільки еліта може просувати суспільство й державу до
висот досконалості. І наше завдання полягає в тому, щоб дбайливо плекати
таланти, починаючи з найменших літ. Тому найбільш цікавих і загадкових явищ
природи, дитяча обдарованість, традиційно займає одне з провідних місць.
Проблеми її діагностики та розвитку хвилюють педагогів протягом багатьох
століть. Інтерес до неї в даний час дуже високий, що легко може бути пояснено
громадськими потребами.
Мета статті - розкрити
особливості систем роботи з обдарованими дітьми в загальноосвітніх навчальних
закладах, показати форми та методи роботи, формування цілісної,
саморегульованої системи щодо виявлення і підтримки обдарованої молоді в ЗНЗ,
розвитку та реалізації її здібностей; стимулювання творчої роботи учнів і
вчителів на прикладі вивчення історії.
“З народженням кожної людини в світ
вноситься
щось нове, чого ще не було,
щось
первозданне і неповторне.
Обов’язок
кожного – знати і не забувати,
що
він у світі єдиний у своїй якості
і
що ще ніколи не з’являвся хтось такий, як він,
адже
якби вже був такий, як він,
то
не було б необхідності в ньому самому”
Мартін Бубер
У
сучасних умовах навчально-виховного процесу вивчення і використання
індивідуальних особливостей дітей набувають все більшого значення. Сьогодні
завдання освіти більше спрямовані не на оволодіння все зростаючою сумою знань,
а на розвиток здібностей і пізнавальних інтересів школярів, підвищення їх
активності в пізнавальній і практичній діяльності. Тому завдання школи — підтримати учня і
розвинути його здібності, підготувати грунт для того, щоб ці здібності було реалізовано, розвивати уміння аналізувати та вміння шукати потрібну
інформацію у великому просторі. Зараз необхідні люди, які мислять не шаблонно,
які вміють шукати нові шляхи вирішення запропонованих завдань, знаходити вихід
з проблемної ситуації. Таким чином, виникає суперечність між вимогами
суспільства і справжнім станом справ у школі. З одного боку держава вимагає
активну, творчу особистість, а з іншого боку школа орієнтується на середнього
учня.
У зв'язку з цим виникла необхідність у проведенні спеціального дослідження
з метою вдосконалення процесу навчання, активізації пізнавальної діяльності. На
перший план виходить актуальна проблема-робота з дітьми, що випереджають своїх
однолітків, з ознаками неабиякого інтелекту.
Ефективна робота школи проявляєтьсяза умови
індивідуальних особливостей, віковим можливсотям. За роки існування
незалежної Української держави ситуація суттєво змінилася. Серед завдань
реформування системи освіти одне з провідних місць посіла проблема формування
нової генерації національної еліти. Дуже швидко
в сучасних умовах зростає інтерес до виховання і
навчання обдарованих дітей. Проблема
обдарованості в наш час стає все більш актуальною. Це, насамперед, повязано з
потребою суспільства в неординарних творчих особистостях. Раннє виявлення,
навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей є одним із головних
завдань удосконалення системи освіти.
Але є і ряд проблем, бо більшість талановитих та здібних
дітей навчаються в загальноосвітніх навчальних закладах. Учителям потрібно великої купи зулись, творчого підходу
та наснаги , щоб не залишити поза увагою обдарованих дітей. Тому проблема виховання
обдарованої особистості стала невід'ємною частиною нашого життя, нагальною
потребою сучасного етапу розвитку людства, від вирішення якої певною мірою
залежить і подальший розвиток нашої цивілізації. Нині і сама доля
України залежить від того, наскільки ефективно будуть реалізовані
інтелектуальні, творчі можливості її народу, кожного громадянина. Ось чому
великого значення набуває науково-педагогічне вирішення цієї проблеми, зокрема
вияв і розвиток здібностей і таланту кожної дитини, дослідження теоретичних
основ ефективної державної системи підтримки талановитої молоді, а також удосконалення процесу підготовки вчителя
до реалізації поставлених завдань.
У роботі з обдарованими дітьми потрібно дбати про відповідну змістову
наповненість занять, орієнтуватись на новизну інформації та різноманітні види
пошукової аналітичної, розвиваючої, творчої діяльності, розвитку
компетентностей, комунікативності. Така робота під силу висококваліфікованим,
небайдужим до свого предмета вчителям. Формами роботи можуть бути групові та
індивідуальні заняття, на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст
навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, що їх можуть
отримати учні, виконуючи додаткові завдання в той самий час, що й інші учні,
але за рахунок вищого темпу опрацювання навчальної інформації. Серед методів
навчання обдарованих учнів мають переважати самостійна робота, пошуковий і
дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їхнім
навчанням повинен сприяти поглибленому вивченню, систематизації, класифікації
навчального матеріалу, перенесенню знань у нові ситуації, розвитку творчих
елементів у їх навчанні. Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають
виконання різноманітних завдань, участь в олімпіадах, конкурсах на кращу
науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком
інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.
Можна виокремити кілька
основних заходів щодо роботи з обдарованими учнями. Передусім це надання їм
можливості виконувати більше навчальних завдань. При цьому має бути витриманий
оптимальний обсяг додаткової
роботи. Збільшення кількості завдань має поєднуватися з обов’язковим
підвищенням їх складності. Це сприятиме
інтелектуальному розвиткові, стане ефективним засобом формування здібностей
обдарованої дитини. Провідним принципом організації та змісту навчання є його
різнорівнева диференціація, тобто за ступенем навчання та вибором учнями
предметів поглибленого вивчення.
Елементи змагань, що містяться
в іграх, сприяють розвитку здібностей творчого мислення, залучають учнів до
активного життя. Розв’язуючи ребуси, кросворди, учні поступово починають
складати власні головоломки, що, безумовно, сприяє розвитку пам’яті, уваги,
кмітливості. Учень сам або за допомогою
вчителя обирає тему. Виконуючи науково-дослідницькі роботи, учні вчаться:
-
використовувати необхідні методи
дослідження;
-
розробляти гіпотезу;
-
аналізувати та систематизувати отримані
дані;
-
робити висновки.
Головним завданням у
наданні додаткових освітніх послуг з елементами збагаченого навчання є навчити
обдарованих учнів швидко й ефективно здійснювати пошук навчальної інформації у
позанавчальній діяльності.
Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості
на новизну інформації та різноманітні види
пошукової розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим,
небайдужим до свого предмета вчителям.
Прискорене
навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати
навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому
початку навчання дитини у школі, «перестрибуванню»
через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів,
більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому
переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання
нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не
завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у
знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.
Збагачене
навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються
діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати
розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні,
створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю,
самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання .
Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його
здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного
обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні здібності, індивідуальні
особливості кожної дитини.
Урок - основна форма роботи для більшості загальноосвітніх навчальних
навчальних закладів. Для обдарованих дітей він є особливо цікавим тоді, коли
використовується проблемний метод. Порівняно зі своїми однолітками обдаровані
учні краще вміють розкривати відношення між явищами та сутністю, індуктивно та
дедуктивно мислити, маніпулювати логічними операціями, систематизувати,
класифікувати. Більшість із них ставить завдання, виконання яких потребує
багато часу, а також мають розвинене почуття справедливості.
В основу роботи з обдарованими дітьми покладено принципи:
-
орієнтація
на вищі кінцеві результати;
-
безперервна
передача знань (навчатися й навчати інших необхідно стільки, скільки потребує
досконале володіння темою);
-
співпраця
й товариська взаємодопомога;
-
різноманітність
завдань;
-
навчання
за здібностями;
Сучасна школа потребує вчителя творчого, спроможного показати свій
індивідуальний стиль професійної діяльності. В сучасних умовах реформуваня
освіти (вихід у світ нового закону «Про освіту») потрібен учитель, який не
просто дає знання, а при цьому отримує на виході компетентнісного випускника. Саме
тому на сучасному етапі становлення та збагачення змісту національної освіти
набула актуальності проблема інноваційного навчання. До інноваційних засобів
навчання можна віднести структурно-логічні схеми.
Створення структурно-логічних схем – це форма активізації
творчо-пізнавальної діяльності учнів, яка передбачає виконання завдань не лише
з допомогою вчителя, а й без будь-якої допомоги. Для цього в учнів слід формувати узагальнені прийоми
побудови дій, виробляти уміння керувати своєю діяльністю. Все це допомагає
старшокласникам надалі успішно
здійснювати самоосвітню діяльність. Завдяки структурно-логічним схемам можна
легко знайти логічну основу матеріалу, який вивчається, визначивши його
структуру і будову. Але найголовніше – дати учням основні орієнтири і вже на
цій структурно-логічній основі вони розвиватимуть своє образне мислення, чітко
висловлюватимуть свою думку, реалізовуватимуть свій творчий потенціал. Знак-сигнал
є матеріалізацією будь-якого поняття, дії чисудження, хоч зовнішнє символічне
зображення знака-сигналу може віддален нагадувати (чи взагалі не нагадувати)
той зміст, що він “замінює”.
Знаки-сигнали можна поділяти за обсягом інформації, яку вони несуть, на:
-
знаки-сигнали,
що “замінюють” окремі елементарні явища чи дії, які важко піддаються
розчленуванню на простіші елементи (у знаковій системі письма це літера);
-
знаки-сигнали,
що “замінюють” окремі поняття (у людській мові це слово);
-
знаки-сигнали,
які “замінюють” судження чи висновки (у системі письмового мовлення це
речення).
Структурно-логічна схема, у свою чергу, передбачає більш загальну демонстрацію
взаємозв’язків між об’єктами без розкриття їх сутності. Структурно-логічні
схеми – це графічне вираження процесів багатовимірного мислення, і тому є найбільш
природним способом мислення людського мозку. Це потужний візуальний метод, який
надає універсальний ключ до розкриття творчого потенціалу, наявного в мозку кожного. Уявімо, що мозкові клітини, наче деревця,
на гілках яких зберігається тематично споріднена інформація. Тому, створюючи структурно-логічні
схеми на уроках гуманітарного циклу, креслимо основні моменти будь-якої теми.
Активна відповідь
школярів - це зворотній зв`язок ділового контакту на уроці. В.О.Сухомлинський писав:
"Майстерність організації розумової праці учня полягає в тому, щоб дитина
уважно слухала вчителя, запам`ятовувала, думала, не помічаючи того, що вона
напружує сили, не змушуючи себе уважно слухати вчителя, запам`ятовувати,
думати". Цьому і сприяють схеми - опори. Коли учень відповідає на
запитання вчителя, користуючись схемою, зникає скутість, страх, мовні помилки.
Схема стає алгоритмом міркування, доведення, а увага зосереджується не на
запам`ятовуванні чи відтворенні вивченого, а на сутності міркування,
усвідомленні причинно - наслідкових залежностей і зв`язків. Логічні схеми, таблиці не тільки
урізноманітнюють форми проведення уроків, роблять їх такими, що легше
запам’ятовуються, емоційними, а й розвивають логічне мислення учнів, сприяють
глибокому і послідовному засвоєнню матеріалу, служать підмогою в практичній
діяльності учнів для закріплення умінь і навичок, розвитку мовлення. З
досвіду роботи можна сказати,
що систематичне і цілеспрямоване використання опорних схем на уроках історії здатне не тільки закласти певний
рівень знань, а й добре розвиває пам'ять, мислення, увагу. Ці якості останнім
часом недостатньо розвинені у
більшості учнів. Схема як засіб наочності в навчанні є не стільки ілюстрацією, яка
дається паралельно з усним чи письмовим викладенням матеріалу, скільки ключем
до вирішення практичних завдань, схема активізує не лише пізнавальну, але й
розумову діяльність учнів , роблячи його
успішним. Робота за
схемами дає змогу забезпечити стислий виклад і зображення основних положень нового
навчального матеріалу, чітке визначення основних його ідей, допомагає школярам
зорієнтуватися у процесі самостійного вивчення окремих тем. Однією з переваг логічної схеми є її
динамічність. Матеріал у ній подається поступово, в міру засвоєння його учнями.
Це
дає змогу не забігати наперед, не вгадувати результати, а бути присутніми при
народження граматичного правила і самим творити його. Подібні наочні
укрупнення, особливо динамічні, дають змогу створювати в класі атмосферу пошуку
й свідомого засвоєння вивченої теми на прикладі схеми.
Тема: Люблінська унія (8 клас) (додаток 1).
Пояснення. Кожен з елементів несев собі інформацію.
Люблінська унія підписана 1569
року в м.Люблін,де дві держави ВКЛ та
Польша об’єдналися
в одну державу Річ Посполиту, монархію, на чолі з польським королем, але в цей час українські землі входили до ВКЛ. Наслідки утворення нової держави:
-
поширення католицизму, що привело за собою виникнення ідеї
Реформації;
-
введення нових закнів, порядків;
-
швидкий розвиток торгівлі;
-
невдоволення селянтсва, що досить часто переростало у
повтсання;
-
зміна і розшарування козацтва;
-
створення армії з реєстрового козацтва;
-
цілісність земель українських, хоча і під владою однієї держави;
-
створення греко-католицької церкви 1596 року:
Тема: Центральна Рада (10 клас) (додаток 2).
Опис. Центральна Рада створення
представниками ТУП в березні 1917 року, як український парламент. Очолив її
М.С.Грушевський, влада стала на шлях автономії в складі Росії. Політика влади
привела до:
-
формування власної армії;
-
активізації політичних партії;
-
формування славних органів управління – Уряду - Генерального
секретаріату, який очолив В.К.Винниченко в червні 1917 року;
-
М.С.Грушевський видав Маніфест до українського народу
щодо курсу ЦР на автономію;
-
10 червня 1917 року видано І Універсал;
-
Тимчасовий уряд зреагував на політичні події відродивши
місію на преговори, що закінчилися компромісом і виданням
ІІ Універсалу.
В 5-8 класаз створення логічних
схем досить складніше, адже учні мають запамятати певну кількість піктограм, які
пропонує їм учитель, або вони самі їх складають, але ці міні-схемки, дати,
певні слова дають можливість швидко
опанувати, закріпляти та повторювати
вивчений матеріал. Крім того, їм треба запам'ятати символи, уміти
відтворити їх письмово і дешифрувати усно. Учням також пропонується
розфарбувати окремі частини схеми у певні кольори, наприклад: явища, процеси
розвитку господарства - зеленим; явища громадського життя - блакитним; прояви
соціальної боротьби - рожевим. Оскільки такі схеми дозволяють засвоювати факти
стисло, охоплюючи зміст двох-трьох параграфів, то застосовуються вони не на
кожному уроці. У цьому випадку на інших уроках є час для розвитку інших умінь
та компетенцій учнів.
В
9-11 класах створення логічних – схем простіше, адже більше використовуються
геометричних простих фігур: стрілок,
квадратів, кіл, певних символічних слів та дат, що сприяють засвоєнню
матеріалу. Вони вільно оперують знаннями, краще засвоюють
причинно-наслідкові, хронологічні й інші зв'язки. Різноманітність форм і методів
організації уроку підвищує інтерес учнів до предмета, формує їхню історичну
свідомість
Отже,
структурно-логічні схеми – це засіб абстрактної наочності, який передбачає
наочне подання навчального матеріалу на уроках гуманітарного циклу у
знаково-символічному вигляді. Проблема структурно-логічних схем потребує
подальшого дослідження, що стосується вивчення умов їх застосування та
ефективності використання.
Висновки. Таким чином, асоціативний зв’язок між символічними
опорами і навчальною інформацією створює можливість використовувати
структурно-логічні схеми як дидактичний інструмент різкого підвищення
готовності пам’яті у кожному окремому випадку відтворити отриману раніше
інформацію. Структурно-логічні схеми допомагають учням
дотримуватися послідовності у викладі навчального матеріалу. Це дає
можливість зняти інтелектуальне
напруження у процесі навчальної діяльності. Логічні схеми, або опорні схеми, або просто опори, - це висновки, які
народжуються на очах учнів під час пояснення і оформлюються у вигляді таблиць,
карток, креслення, малюнка. Це надзвичайно важлива умова у роботі на уроці. Вони
допоможуть учителеві ефективніше навчати, а дітям - легше засвоювати навчальний
матеріал.
ЛІТЕРАТУРА
1. Вакуленко Т.С. Педагогічні вимоги до
схемографічних засобів навчання /Т.С. Вакуленко // Вісник Львівського
університету. Серія педагогічна – 2009.
2. Добров
П.В., Єсіп І.М. Історія України курс лекцій і структурно-логічні схеми.
Донецьк Рік: 2009
3. Ісакова Н.П., Кропивко О.М., Паламарчук Н.І. Історія України (в схемах і
таблицях) Навчальний посібник. - К.: Аграрна освіта, 2005. - 204 с.
4. Краус Н.М. Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні
схеми, таблиці, малюнки . Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури,
2014. — 504 с
5. Методика навчання
історії в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрей-ман. - К.: Генеза, 2006. - 328 с
6.Сучасний
учитель та сучасний урок (методичні рекомендації щодо вивчення історії
України та всесвітньої історії в школі).:
укладач Левітас Ф. Л. – 2-е видання, стереотипне. – К.: КМІУВ імені Б.
Грінченка, 2002. – 15 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар