Чому реформи 60-70 років девятнадцятого століття є прогресивними для українського народу?
***
В чому полягав трагізм жіночої долі в ІІ пол.XIX століття?
***
Якими письменниками і поєтами ІІ пол.XІX століття ми можемо пишатися і чому?
***
Дайте характеристику М.Заньковецькій, як актрисі та громадського діяча?
***
Як М.Драгоманов простєжує відносини України та Російської імперії?
***
Визначте причини та привід видання Валуєвського циркуляра?
***
Які існували тогівельні компанії в Індії на початку XIX cтоліття?
***
Дайте виначення національної ідеї на українських землях в XIX столітті?
***
« Дожилися до того,
що хоч серед хати ори», « Поле- курці лапою ніде ступити», « Тіснота така, що
зі стріхи на чужий город капає», поясніть, на які процеси в Російській імперії XIX
століття вони пояснюють?
***
З якою метою українські селяни, ремісники та торговці створювали кооперативи?-Чому "Енеїда
"І.Котляревського стала визначальною віхою в розвитку нової української
літератури?
-Бойко О. Д. «Історія України»
«Феодальні відносини гальмували розвиток промислового виробництва західноукраїнських земель. Ситуація ускладнювалася і колоніальною політикою Австрійської імперії, суть якої полягала в перетворенні західноукраїнського краю на ринок збуту та джерело сировини й дешевої робочої сили. Ці обставини призвели до того, що в середині ХІХ ст. виробництво промислової продукції на душу населення в західноукраїнських землях було в п’ять разів нижчим, ніж у чеських та німецьких областях імперії. Військові замовлення, пов’язані з наполеонівськими війнами, дещо пожвавили промисловий розвиток західноукраїнського краю — наприкінці першого десятиріччя ХІХ ст. тут функціонувало майже сто підприємств мануфактурного типу. Однак цей період тимчасового піднесення вже наприкінці 20-х років ХІХ ст. змінився застоєм. Галицькі
та буковинські мануфактури у цей час не тільки не підтримуються державою, а навпаки, їхня діяльність блокується і гальмується встановленням великих податків, позбавленням пільг та державних субсидій, дискримінацією їхніх виробів на західноавстрійських ринках тощо. Лише в 30–40-х роках промисловість краю поступово виходить з кризи — у цей час в західноукраїнських землях активно функціонувало майже 250 мануфактур.
Проте жодна з них не мала парових двигунів, і лише незначна частина використовувала у виробничому процесі водяну енергію».
(Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академія, 2001. — С. 241)
Завдання
1. Проаналізуйте дані джерела й визначте основні ознаки розвитку промисловості західноукраїнських земель під владою Австрійської імперії в першій половині ХІХ ст.
2. Яку політику проводив австрійський уряд щодо розвитку промисловості західноукраїнських земель?
Проаналізуйте зміст Маніфесту 19 лютого 1861 р. та механізм його реалізації?
І. Яке місце посідає" Історія Русів" у просеці розвитку українського державотворення.?
ІІ. У XIX ст. виникли сприятливі умови для активних людей, що поставили перед собою мету " робити гроші". Дослідіть шляхи становлення великих бізнесменів у цей період американської історії. Як і за рахунок вони досягли мети?
Особливе місце серед козацьких літописів посідає анонімна «Історія Русів».
ВідповістиВидалити«Історія Русів» дала підстави до національного пробудження в освічених сферах суспільства при допомозі історіософічного трактату, що мав форму політичного памфлету і гостро нагадував нашим інтелектуалам, які вже починали губити національне обличчя, про їхні історичні корені, про їхнє становище, історію, побут, героїчні діяння, щоб спинити, зрештою, черговий масовий відплив культурної сили з України в культуру чужу .
Цей твір поширювався в рукописних зразках і здобув велику популярність , сіючи зерна національної ідеї серед широкого загалу українства.
Григорій Сковородою казав : «Сліпі очі, коли затулені зіниці», а щоб прозріти, не треба багато, треба прорубати в своїй темниці вікно, і світло поллється в неї потоком. Однією із гострих сокир, що прорубувала вікно у темниці українського народу, й була славнозвісна «Історія Русів».
Трохименко Юля.
«Історія Русів» — це перша своєрідна політична історія України. Цей політичний памфлет характеризується не тільки яскравістю викладу, оригінальністю стилю, емоційністю, патріотизмом, йому притаманні й тенденційність, недостатня документальна обґрунтованість тверджень, неточності, відверті фантазії автора (вигаданість дат, кількості військ, числа загиблих тощо). Безумовно, у цьому творі надзвичайно багато суб'єктивного, але його автор стоїть на патріотичних, демократичних позиціях і його думку рухає гаряче бажання не тільки розібратися в хитросплетіннях національної історії, а й допомогти своєму страждаючому народові. Не випадково, критично оцінюючи «Історію Русів», Д. Дорошенко зазначав, що ця праця «прислужилася дуже мало науковому дослідженню українського минулого, але допомогла пробудженню національної думки».Чому на твою думку так написав Д.Дорошенко.
ВидалитиДмитро Іванович Дорошенко (1882-1951 рр.) - Політичний діяч, історик, публіцист, літературознавець, бібліограф. Засновник «Просвіти» на Катеринославщині. З квітня 1917 - крайовий комісар Галичини і Буковини. Член УПСФ, Центральної Ради. У травні-листопаді 1918 р - міністр закордонних справ Української держави.
ВидалитиД. Дорошенко зазначав, що"Історії Русів" «прислужилася дуже мало науковому дослідженню українського минулого, але допомогла пробудженню національної думки».
На мою думку, саме через те, що невідомий автор "Історії Русів" допустив деякі неточності, добавив своєї фантазії (вигаданість дат, кількості військ, числа загиблих тощо), цей історичний памфлет не може слугувати джерелом історичних подій для наукових досліджень, так як факти вказані в ньому - є не точними.
Проте, безсумнівно, ця праця допомогла пробудженню національної думки, займає велике значення, а тому й має таку велику цінність.
Тож я повністю згодна з висловом Дмитра Дорошенко.
При описі (1828 р.) місцевої бібліотеки, що переходила у спадщину від князя Лобанова-Ростовського до князя Голіцина (Лобанов-Ростовський, у свою чергу, одержав містечко разом з бібліотекою у спадщину від О.Безбородька) члени Стародубського суду Лайкевич і Гамалія виявили рукопис загадкової праці під назвою «История Русов или Малой России» і показали його родичеві покійного О.Безбородька губернському маршалу С. Шираю, а той одразу ж розпорядився зняти копію. Знахідка швидко набула розголосу, і стародубські поміщики, вельми зацікавившись працею, стали робити з Шираєвої копії нові переписи, завдяки чому «Історія Русів» незабаром стала відомою далеко за межами Стародубщини. Одну копію зняв А.Ханенко і переслав до Москви відомому українському історику й видавцеві О.Бодянському, який опублікував її в 1846 р. спочатку в «Чтениях Общества Истории и Древностей РОССИЙСКИХ», а потім і окремою книгою. Сам же рукопис, з якого зняли копії, перейшов разом з бібліотекою до князя Голіцина і його подальша доня невідома.
ВідповістиВидалитиЗа своєю суттю «Історія РусІВ» була переважно не науковим історичним дослідженням.По-друге, ця праця, несучи в собі величезний заряд духовної енергії, гуманізму, волелюбства й українського патріотизму, відкривала собою великий ряд історичних, історико-археологічних, історико-етнографічних та історико-археографічних досліджень XIX - початку XX століть, що науково обґрунтовуючи й розвиваючи ідеї «Історії Русів», стали якнайважливішою складовою частиною процесу нового національного відродження українського народу. На дану обставину звернули увагу вже перші дослідники «Історії Русів», називаючи її «народною історичною думою».
Денис Селихов
Оцінюючи головні ідеї твору, бажання і стремління його автора С. Єфремов писав: "Можна тільки сказати, що "Исторія Русовъ" зібрала і сформулювала ті думки, які панували серед тодішньої інтелігенції на Україні, що автор її став ідеологом національної окремішності українського народу та його права на самостійне життя державне й культурно-національне. Хоч би яка була історична вартість цього надзвичайно талановитого памфлета політичного, але як документ з громадського життя, "Исторія" має вагу величезну: вона дає цікавий образ настрою на Україні, де була не тільки в момент свого написання, а й довго ще потім, однією з найвільнодумніших книг".
ВідповістиВидалитиОцінюючи місце і роль "Історії Русів" в житті української нації В. В. Кравченко зазначає: ""Історія Русів" заповнила собою прірву, що виникла між козацько-дворянською та новітньою, національно-народницькою епохою в українській історіографії. Вона не лише зберегла традиції державницької суспільно-політичної думки, а й збагатила їх просвітницьким гуманізм та лібералізмом, доповнивши блискучими історіософськими спостереженнями над безперервність історичного буття українців, їхнього місця в далекій від братства сім’ї сусідніх народів. Історичні концепції козацьких патріотів кінця XVII-XVIII ст. знайшли в "Історії Русів" своє логічне завершення".
2 питання .
ВідповістиВидалитиПід приводом повстання рабів за незалежність ,під керівництвом Франсуа Тусена , влада дотримувалося ідей Французької революції. Раби розгромили колоніальні війська , і захопили владу . Їм дісталось дуже багато земель , але борячись за незалежність , загинуло дуже багато патріотів Гаїті . Гуссен Лувертюр був захоплений Французами і помер у в`язниці . Але повстання Гаїтянців продовжувалось таким чином, що Гаїтянці добилися незалежності держави .
Дубініна Анна
Добре,ми знаємо ,що раби були основною масою яка приносила плантаторам Півдня величезні статки, але ж заможні, багаті люди та бізнесмени того часу були по свій території США того ж чому вони всі так швидко намагалися робити" гроші"?
ВидалитиНа мою думку ,твір "Історія Русів" , має велике значення . Автор, в написанні "Історія Русів" виклав нам, що він не як людина яка стурбована покріпаченням дворянства , а виступає як політик . Особливо описує в цьому творі що, Україна весь свій час була незалежною і вільною державаю , була на рівні з іншими державами . Автор твору описує все минуле України .
ВідповістиВидалитиЦей твір пиширювався в рукописних зразках, набував все більшої популярності .
В. Міяковський, говорячи про місце і значення "Історії Русів" писав: "Мусимо також відмітити, що ідеї передового українського суспільства знайшли свій вислів у знаменитій "Історії Русів", книзі, яка для цілого XIX віку була джерелом патріотичного натхнення і відомостей про Україну для прихильних до неї росіян. З неї черпав зміст для своїх дум поет Кіндрат Рилєєв, вона дала матеріал Шевченкові для його історичних творів і тих ідеалізуючих українську історію образів, що такі характерні для романтичного періоду його творчості. ... "Історія Русів" була надихана гарячим національним почуттям, вона клала ідеї української державности, української самостійности, вона підносила національну гордість українця, і в цьому був її великий організуючий і формотворчий вплив. Відси можна починати розвиток української громадської думки XIX віку"
Отже, "Історія Русів" займає велике значення, а тому й має таку велику цінність , істину . Як писав О.Оглобин - "Історія Русів" як метооповідь визначає створення цих підвалин, власне, вона й була тією основою , на якій зростає подальший національно-культурний та національно-визвольний рух України".
Дубініна Анна
19 лютого 1861 були оприлюднені «Маніфест» про скасування кріпосного права та «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності», згідно з яким її позбулися 22,5 мільйонів осіб. Водночас за поміщиками залишалися всі їхні землі. Вони були зобов'язані надавати селянам так званий «садибний притулок» та тимчасові обробіткові ділянки, розміри яких визначалися спеціальними «уставними грамотами». Община залишалась, як і раніше, недоторканою.
ВідповістиВидалити1 Механізм реалізації.Робота над проектом реформи тривала довго. Розпочалася вона у 1857 р. заснуванням Секретного комітету з селянської справи. Потім основні засади реформи обговорювалися в губернських комітетах з поліпшення побуту селян, звідки пропозиції направлялися на розгляд двох спеціальних редакційних комісій, які, завершивши роботу, передали проект у Головний комітет, під представництвом великого князя Костянтина Миколайовича. Там йому надали остаточної форми. Після цього, на початку 1861 року, проект був внесений у державну раду і по бажанню царя негайно розглянутий У річницю свого вступу на престол, 19 лютого 1861 року, імператор Олександр II підписав знаменитий маніфест «Про скасування кріпосного права».
2 У змісті селянської реформи можна виділити кілька основних напрямів. Передусім це скасування кріпосного права й особисте визволення селян. Однак отримання селянством в повному обсязі прав «свободных сельских обывателей» не було одноразовим актом, а являло собою тривалий процес. Не випадково, Маніфест 19 лютого 1861 р. досить невизначено проголошував, що кріпосні люди отримають повні права вільних селянських обивателів «в свое время». І справді, селяни протягом двох років, тобто до 19 лютого 1863 p., зобов'язані були відбувати ті ж самі повинності (панщину й оброк), що й за часів кріпосного права, і підкорятися, як і колись, поміщикам.Ще одним напрямком реформи було наділення селян землею. У зв'язку з цим виняткового значення набувало питання про розмір земельних наділів, які одержували селяни. Автори законодавчих актів про реформу виходили з того, що селянин повинен одержати землі рівно стільки, скільки необхідно, щоб прив'язати його до села, і не допустити переїзду в місто. Іншими словами, землі наділяли стільки, щоб її селянину не вистачало, тобто щоб він був прив'язаний до поміщицького господарства, вимушений йти в кабалу. Як наслідок, тільки 4,8% селян отримали наділи в розмірі, що забезпечував прожитковий мінімум, тоді як основна маса одержала менше землі, ніж мала до реформи. Внаслідок реформи українські селяни втратили 1 млн. десятин землі, або понад 15% загальної площі земель, які раніше перебували у їхньому користуванні. 94% колишніх поміщицьких селян одержали наділи, менші за п'ять десятин, що було нижче норми середнього прожиткового мінімуму. 344 тис. селян відпускалися на волю без землі або з наділом до 1,5 десятин на ревізьку душу.
3 Наслідки реформ та висновок. Оприлюднення Маніфесту й "Положень" 19 лютого 1861 р., зміст яких зруйнував надії селян на "повну волю"викликав вибух селянського протесту. Реформа 19 лютого 1861 року, знищивши кріпосне право, що міцним ланцюгом сковувало розвиток продуктивних сил Російської імперії і України зокрема, відкрила дорогу капіталізму. Це був перший крок на шляху перетворення самодержавної монархії з держави феодально-дворянського типу в державу буржуазну.
19 лютого 1861 р. було підписано Маніфест про ліквідацію кріпацтва. Селяни стали особисто вільними, здобули право розпоряджатися своїм майном, займатися торгівлею, підприємництвом і переходити в інші стани. Положення про звільнення зобов'язувало поміщиків надати селянам землю, а селян - прийняти цю землю.Селяни,що викупили свої наділи, називалися селяни-власники.Але до викупу наділів селяни повинні були виконувати певні повинності.Кращі й родючіші землі поміщики намагалися залишити в себе і тому домоглися встановлення максимального розміру наділу, які селяни могли в них викупити. І як результат, поміщики залишили в себе майже п'яту частину землі, якою раніше в їх маєтках користувалися кріпаки.Реформа 1861 р. стала важливим рубежем в історії Росії, звільнивши шлях для швидкого розвитку капіталізму та створивши ринок робочої сили. Разом з тим, реформа мала половинчастий характер. Після реформи селяни мали в совоєму розпорядженні менше землі,ніє до 1861р.На Півночі Росії вони втратили близько 10% своїх наділів . На Лівобережжі та Південній Україні їхні змелі зменшилися майже на 30%. Особливість реформи на Україні зумавлювалася реформами землеволодіння. Понад 80% селян Правобережжя й майже 70% Лівобережжя вели одноосібне господарстро. Відтак більшість сімей отримували індивідуальне право на землю й несли особисту відповідальність у сплаті за боргу за неї.
ВідповістиВидалитиСтупнікова Дарина
У середині 19 ст. в Росії були проведені історичні перетворення, кардинально змінилися суспільні умови розвитку країни, в тому числі правові, були створені передумови для розвитку капіталізму. Першою і головною реформою стала ліквідація кріпосного права, звільнення селянства. Її проведення було зумовлено всім попереднім ходом розвитку країни, існували економічні та соціальні передумови. Підготовка реформи проходила кілька років. Проведення реформи затяглося на десятиліття. Її хід був визначений «Маніфест 19 лютого 1861 р.».
ВідповістиВидалитиМаніфест визначав мету реформи: «... кріпаки одержать у свій час повні права вільних сільських обивателів», тобто не просто скасування кріпосного права, а наділення колишніх кріпаків додатковими правами і можливостями, які на той момент були у вільних селян, і від яких кріпаків відділяла не тільки особиста залежність від поміщика.
Поміщики зберігали право власності на землю - це було другим ключовим пунктом реформи. Вони зобов'язувалися наділити своїх колишніх кріпаків землею та житлом за виконання тими повинностей - своєрідну орендну плату. Так як творці маніфесту розуміли, що скасування кріпацтва сама по собі не робить селянина вільним, для позначення безземельних колишніх кріпаків було введено особливе позначення: «тимчасово-зобов'язані».
Селянам надавалася можливість викуповувати садиби, а за згодою поміщиків - набувати ріллю та інші угіддя, відведені їм у постійне користування. З придбанням у власність певної кількості землі, селяни звільнялися від обов'язків до поміщиків за викупленої землі і вступали в стан вільних селян-власників.
Особливим положенням про дворових людей визначалося для них і перехідний стан, пристосоване до їхніх занять і потребам; після закінчення дворічного терміну від дня видання Положення, вони отримували повне звільнення і термінові пільги.
На цих головних засадах складеними Положеннями визначалося майбутній устрій життя селян і дворових людей, встановлювався порядок громадського селянського управління, і вказувалися докладно дані селянам і дворовим людям права і покладені на них обов'язки у відношенні до держави і до поміщиків.
Всі Положення, загальні, місцеві, і особливі додаткові правила для деяких місцевостей, для маєтків дрібнопомісних власників і для селян, які працювали на поміщицьких фабриках і заводах, по можливості були пристосовані до місцевих господарським потребам і звичаям. Щоб зберегти звичайний порядок там, де він представляє «обопільні вигоди» (в першу чергу, звичайно, поміщикам), поміщикам надавалося право укладати з селянами добровільні угоди про розмір поземельного наділу селян і про наступні за нього повинності, з дотриманням правил, встановлених для забезпечення непорушності таких договорів. Маніфест проголошував збереження права поміщика на всю землю в їх маєтках, в тому числі і на селянську надільну, яку селяни отримували в користування за визначені місцевими положеннями повинності. Щоб стати власником свого наділу, селянин повинен був викупити його. Умови викупу докладно викладені в Положенні про викуп селянами, що вийшли з кріпосної залежності, їх садибної осілості і про сприяння уряду до придбання цими селянами у власність польових угідь.
19 лютого 1861 р. цар Олександр II підписав маніфест про реформу. Водночас з маніфестом були затверджені окремі положення і додаткові правила. Законодавчі акти 19 лютого 1861 р. проголошували скасування кріпосного права, надаючи селянам і дворовим людям права "вільних сільських обивателів як особисті, так і майнові".
ВідповістиВидалитиСеляни-кріпаки перестали бути власністю поміщиків. Вони могли вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства, торговельні заклади, записуватися в цехи, купувати і збувати рухоме й нерухоме майно, без дозволу поміщиків одружуватися, віддавати дітей до навчальних закладів. Поміщики за встановлені повинності - роботою або грішми - змушені були надати селянам у постійне користування "садибну осілість" і повний наділ польової землі та інших угідь. Селяни залишалися тимчасово (на невизначений час) зобов'язаними. Тільки з 1 січня 1883 р. селяни в обов'язковому порядку мали викуповувати польові наділи.
Оскільки в переважній більшості повітів України земля була високої якості, тут встановлювалися менші порівняно з іншими районами Росії норми селянського землеволодіння (від 3 до 6,5 десятини на ревізьку душу в південних губерніях і від 3 до 4,5 десятини у лівобережних). Поміщикам надавалися широкі можливості зменшувати площі селянських земель, надавати їм неповні душові наділи.
У селах Лівобережжя і Півдня було відрізано близько 1 млн. десятин, або 15% загальної площі землекористування. Із загальної кількості 2,5 млн. ревізьких душ колишніх поміщицьких селян в Україні 220 тис. (із сім'ями - 440 тис. осіб) були зовсім позбавлено землі. Майже 100 тис. одержали наділи до 1 десятини на ревізьку душу. Наділи, менші за 5 десятин, тобто менші за прожитковий мінімум, одержали 94% ревізьких душ. До того ж поміщики залишали собі найкращі землі, а селянам віддавали найгірші, позбавляли селян випасів, водопоїв, луків, лісів та інших угідь. Інтересам поміщиків відповідала також закупівельна операція, яку здійснював царський уряд. Загалом селяни повинні були внести закупівельних платежів на суму, що приблизно в чотири рази перевищувала тогочасну ринкову вартість землі.
Для державних селян (50% селянства України - 2,2 млн. ревізьких душ) умови реформи були сприятливіші. Вони одержали майже вдвічі більші земельні наділи, ніж поміщицькі селяни, а викупні платежі вносили менші. Хоча реформу 1861 р. було здійснено в інтересах поміщиків, вона сприяла розвитку капіталізму в Україні. Селянська реформа була першою серед низки інших реформ.
На середину XIX ст. у Росії загострилася криза віджилих феодально-кріпосницьких відносин. Подальший розвиток країни на базі існуючої системи примусової праці ставав неможливим. Кризу самодержавно-кріпосного ладу наочно засвідчила поразка Росії у Кримській війні. Військово-технологічна відсталість російської армії, що виявилась у ході оборони Севастополя, відбивала загальне відставання імперії від передових країн Європи. Нагальні потреби модернізації країни диктували необхідність докорінних перетворень у всіх сферах суспільного життя. Посилилось невдоволення всіма верствами населення владою, різко активізувався селянський рух. Самодержавство змушене було розпочати перетворення на засадах ринкових відносин. Олександр ІІ (1818-1881) - російський імператор з 1855 р. Старший син Миколи І. Здійснив селянську реформу 1861 р. і низку інших ліберальних реформ. За Олександра II завершилося приєднання до Росії Північного Кав-казу(1864), Казахстану (1865), більшої частини Середньої Азії (1865-1881). Убитий народовольцями. Олександр ІІ (1818-1881) - російський імператор з 1855 р. Старший син Миколи І. Здійснив селянську реформу 1861 р. і низку інших ліберальних реформ. За Олександра II завершилося приєднання до Росії Північного Кав-казу(1864), Казахстану (1865), більшої частини Середньої Азії (1865-1881). Убитий народовольцями. 19 лютого 1861 р. було підписано Маніфест про ліквідацію кріпацтва. Селяни стали особисто вільними, здобули право розпоряджатися своїм майном, займатися торгівлею, підприємництвом і переходити в інші стани. Положення про звільнення зобов'язувало поміщиків надати селянам землю, а селян - прийняти цю землю. Причому колишні кріпаки наділялись землею не за ринковою ціною, а мали сплатити за неї вартість суми капіталізованого щорічного оброку. Держава позичала селянам на викуп землі 80 % її вартості, яку згодом селяни виплачували з відсотками. Внаслідок цього у наступні 44 роки селяни віддали державі майже 1,5 млрд рублів замість позичених 500 млн. Кращі й родючіші землі поміщики намагалися залишити в себе і тому домоглися встановлення максимального розміру наділу, які селяни могли в них викупити. І як результат, поміщики залишили в себе майже п'яту частину землі, якою раніше в їх маєтках користувалися кріпаки. Слідом за центральними губерніями кріпосне право було скасоване в Україні, Білорусії, на Північному Кавказі і Закавказзі. Всього на волю було відпущено 22 млн селян. Реформа 1861 р. стала важливим рубежем в історії Росії, звільнивши шлях для швидкого розвитку капіталізму та створивши ринок робочої сили. Разом з тим, реформа мала половинчастий характер. Здобувши свободу, селяни залишились безправним, неповноцінним станом. У країні збереглося селянське малоземелля (у середньому колишні кріпаки отримали по 3,3 десятини землі на душу при необхідних 6-7 десятин), що стало причиною нового загострення протиріч між селянами і поміщиками.
ВідповістиВидалитиКріпосне право було атавізмом суспільно-політичного та економічного життя Російської імперії. Кріпосна система стала перепоною для подальшого соціально-економічного розвитку, аморальність кріпосництва на той час була вже загальновизнаною. Усі суспільні верстви населення (інтелігенція, селяни, підприємці і навіть поміщики) розуміли і вимагали скасування кріпосного права, яке спотворювало всі сторони життя. Останньою краплею, яка показала всю неспроможність кріпосницької системи, була поразка російського царизму в Кримській війні.
ВідповістиВидалитиУ середині XIX ст. Російська імперія, до складу якої входило 80% українських земель, переживала глибоку кризу, суть якої полягала у невідповідності існуючих феодальних структур та відносин провідним світовим тенденціям розвитку, що утверджували нове буржуазне суспільство. Характерними рисами кризи у цей час були: занепад поміщицьких маєтків; посилення експлуатації селян; панування екстенсивних методів господарювання; гальмування розвитку капіталістичних процесів стримування формування ринку вільної робочої сили, розвитку підприємництва тощо; наростання соціального напруження у суспільстві; глухе бродіння у народі, що таїло в собі загрозу широкомасштабного «селянського бунту»; посилення процесу відставання Росії від європейських держав-лідерів. 1860 р. продуктивність праці кріпака в Російській імперії була такою, як у країнах Європи 1800 p., коли там ще панували різні форми кріпацтва. Кримська війна (1853-1856), поразка в ній Російської імперії, могутнє піднесення селянського руху (насамперед в Україні) змусили царський уряд замислитись над селянським питанням. На західноукраїнських землях внаслідок революції 1848-1849 pp. кріпацтво було скасовано імперським законом. У Наддніпрянській Україні в цей час воно залишалось недоторканим. Із 13,5 млн. всього населення 5,3 млн. становили поміщицькі селяни, а 5,2 млн. - державні. Вони не мали ні коштів, щоб поліпшити способи ведення своїх господарств, ні жодних громадянських прав. Малопродуктивна кріпацька праця давалася взнаки і в поміщицьких економіях та промислових мануфактурах.
1.Отже,перша третина 19 століття минуло під знаком відновлення феодального гноблення селян.Насамперед це пов'язано з економікою відсталістю сільського господарства Австрійської імперії.За таких умов селяни виробляли лише третину того,що продуктували селяни Австрії.Поміщики Західної України шукали виходу лише в екстенсивному розширенні господарства. Їхній рівень життя був нижчим за прожитковий мінімум.40-50% селянських сімей повністю втратили землю.Були неврожаї,які перетворювалися на голодні роки,яких селяни пережити не могли.
ВідповістиВидалити2.
Особливо реакційною була економічна політика австрійського уряду щодо західноукраїнських земель. Забезпечуючи необмежене панування феодалів і намагаючись перетворити західноукраїнські землі в ринок збуту й джерело сировини, в аграрно-сировинний придаток західних провінцій, уряд гальмував тут розвиток економіки і, передусім, промисловості. Якщо в західних (німецьких і чеських) провінціях з 20-х років XIX ст. промисловість переходила до фабричного виробництва з застосуванням машин і парових двигунів, то в західноукраїнських землях вона по-старому перебувала на стадії мануфактури й дрібного ремесла. У 1841 р. у Східній Галичині було всього 183 мануфактури, що становило 3,6 % загальної їх кількості в Австрії. Лише в 1843 р. в Галичині з'явилися перші дві парові машини, тоді як у всій країні уже їх було 231. Більшість мануфактур була власністю поміщиків і розміщувалася в селах. Міста Східної Галичини, яких у 1846 р. налічувалося 41, мали лише 50 промислових підприємств, у тому числі Львів — 34. Через це переважна частина міст мала аграрний характер, мало чим відрізнялася від сіл.Основною галуззю економіки залишалося сільське господарство, яке через існування кріпацтва теж перебувало в стані занепаду. Величезна кількість найкращих земель належала поміщикам, державі, церкві.Одночасно зі зменшенням селянських наділів збільшувалися повинності, що їх виконували селяни,— панщина, данини, чинші на користь поміщиків і повинності на користь держави. Так, у Східній Галичині кількість усіх селянських повинностей становила 84,7 % чистого доходу селянського господарства
Галичина, Буковина і Закарпаття наприкінці XVIII - на початку XIX ст. були найвідсталішими австрійськими провінціями. Кріпосництво заважало розвитку промисловості та сільського господарства. Велике феодальне землеволодіння було панівним у Закарпатті й Східній Галичині. На Буковині ж за відсутності панщинної системи переважала маса селян-власників (до 30%).
ВідповістиВидалитиВходячи до складу багатонаціональної Австрійської імперії, західноукраїнські землі, у свою чергу, були багатонаціональними. Поряд із представниками корінної нації - українцями, тут в різні часи оселилося чимало поляків, євреїв, угорців, німців, румунів тощо. Але українці переважали: на кінець XVIII ст. їх було 2,2 млн з 3,5 млн загального населення
Хоча ці українські території існували окремим життям, та їхня доля мала багато спільного: українське населення зазнавало постійного соціального і національно-релігійного гноблення: у Східній Галичині - з боку польської шляхти, на Буковині - румунських бояр, на Закарпатті - угорських панів. Австрійська влада проводила політику онімечування українців, польські пани намагались ополячити українське населення Східної Галичини, румунські бояри прагнули румунізувати українців Буковини, а угорські-вели політику мадяризації на Закарпатті. Усі вони намагалися асимілювати українське населення, ліквідувати українську мову й українську культуру, розірвати зв'язок українського населення Західної України з Україною Наддніпрянською. У цьому полягала колоніальна політика австрійського уряду.
Кріпосництво та колоніальна політика Австрійської імперії стримували переростання мануфактурної промисловості у фабричну, гальмували економічний розвиток західноукраїнських земель.
ВідповістиВидалитиАвстрійський абсолютизм, захищаючи інтереси великих землевласників, намагався зберегти непорушним кріпосницький лад, тим самим стримував буржуазний розвиток країни. Особливо реакційною була економічна політика австрійського уряду щодо західноукраїнських земель. Намагаючись перетворити їх на ринок збуту готової продукції й джерело сировини, в аграрно-сировинний придаток західних провінцій, уряд гальмував тут розвиток економіки і, передусім, промисловості.
1.ромисловість у першій чверті XIX ст. знаходилась у стані застою. У 1841 р. у Східній Галичині нараховувалось 183 мануфактури, що становило 3,6 загальної їх кількості в Австрії. Лише з 1843 р. в Галичині з'явилися перші дві парові машини, тоді як у всій країні їх діяло вже 231. Більшість міст була промислово-нерозвиненими. У 1849 р. Львів мав 68 тис. населення, Чернівці — 18 тис, Тернопіль — 16 тис, Ужгород — 7 тис.
ВідповістиВидалити2.Особливо реакційною була економічна політика австрійського уряду щодо західноукраїнських земель. Намагаючись перетворити їх на ринок збуту готової продукції й джерело сировини, в аграрно-сировинний придаток західних провінцій, уряд гальмував тут розвиток економіки і, передусім, промисловості.
у Галичині стимулювали залізничне будівництво. У 60-ті — на поч. 70-х років західноукраїнські землі отримали залізничне сполучення із Заходом, яке здійснювалося не тільки з економічних, а й з воєнно-стратегічних міркувань. Згодом воно з'єднало Львів з українськими землями, що входили до складу Росії.
ВідповістиВидалитиНаприкін. XIX ст. почали розвиватися металообробна та машинобудівна галузі промисловості, хоч і на низькому технічному рівні.Західноукраїнські землі мали сприятливі природні умови — гарний клімат, багатий рослинний світ, зокрема ліси, родючі ґрунти, великі запаси корисних копалин (нафта, вугілля, сіль, озокерит та ін.). Незважаючи на це, їх економіка розвивалася дуже повільно, оскільки австрійська правляча бюрократія перетворила ці землі на свої внутрішні колонії — на ринок збуту товарів корінної австрійської промисловості, джерело сировини й дешевої робочої сили. Саме в інтересах австрійської метрополії, в інтересах одержання найбільших прибутків і спрямовувалися австрійським урядом в Галичині, Буковині, на Закарпатті і залізничне будівництво, і розвиток сільського господарства, промисловості, торгівлі.
Вихід у світ “Енеїди” став епохальним явищем в історії української культури, визначною подією в духовному житті народу. З'явилася книга, що ставила ряд важливих суспільних та естетичних проблем. В основу її І.П.Котляревський поклав сюжет класичної поеми “Енеїда” римського поета Вергілія, написавши цілком самобутній, оригінальний твір.
ВідповістиВидалитиЗначення Котляревського як зачинателя української літератури винятково важливе: своїм поетичним словом, утвердженням засад демократичної естетики він відкривав, новий напрям у розвитку національної культури, спрямований на дедалі глибше проникнення в життя народу, на осмислення його історичної долі.Оригінальність і суспільне значення таланту автора “Енеїди” прекрасно розуміли прогресивні діячі вітчизняної культури І.Я.Франко.Творчість І. П. Котляревського увійшла дорогоцінним вкладом в українську літературу і стала живим джерелом духовного розвитку народу.
Вихід у світ "Енеїди" став епохальним явищем в історії української культури, визначною подією в духовному житті народу. З'явилася книга, що ставила ряд важливих суспільних та естетичних проблем. По-перше "Енеїда" не могла б з'явитися, не спадкувавши національні духовні традиції, сформовані козацькою добою, історичний оптимізм, готовність шукати і знайти нову, як говорив Г.Сковорода. "Енеїда" стала одночасно й відображенням нових шляхів і потреб суспільного розвитку. Насамперед, поема Котляревського- яскраве свідчення звільнення літератури від церковних регламентацій. Автор став на позицію вільного художнього творення і цим самим відобразив загальне прагнення підприємливих людей до свободи діяльності в найрізноманітніших сферах життя. Український національний побут він порівняв із релігіями античного-римського світу, він спрямував читачів на переосмислення перипетій історичної долі народів, закликав пам'ятати про власну гідність, спонукав змагатися з долею.
ВідповістиВидалити«Енеїда» продовжує полуторавековую європейську традицію ирои-комічних перелицовок «Енеїди» Вергілія, розпочату у Франції П. Скарроном, продовжену в Австрії А. Блюмауером і на східнослов'янської грунті підхоплену російським поетом Н. П. Осиповим («Вергилиева Енеїда, вивернуті навиворіт») . Пізніше за зразком «Енеїди» Котляревського була написана білоруська «Енеїда навиворіт» В. П. Ровінського.
ВідповістиВидалитиХоча Котляревський почерпнув тему своєї «Енеїди» у давньоримського поета Вергілія, він створив цікаве, оригінальне твір. Головні риси його самобутньої творчої роботи проявилися в щире народне колориті всього твору і його гумористичної забарвленні. І. П. Котляревський зумів на основі, перейнятою у Вергілія, створити живі образи сучасного йому українського побуту та умов життя. Письменник перенëс сюжетні події на український грунт. Еней і його товариші виступають перед читачами, як кошовий отаман і його запорізькі козаки.
«Енеїда»- це твір, який започаткував нову українську літературу. Чому саме "Енеїда"?
ВідповістиВидалитиПро це свідчать кілька ознак:
По-перше:Це був перший твір, написаний не старою книжною, а живою народною розмовною мовою.
По-друге: В основі твору – національно-соціальна проблематика, докладно змальоване життя народу.
В-третє: Поема створена на основі фольклорної традиції.
Значення "Енеїди" й у тому, що цим безсмертним твором Котляревський поєднав українське художнє слово зі світовою культурою. Цим твором автор довів, що і й у рамках бурлескного жанру можна правдиво показати життя народу і висміяти його ворогів. "Енеїда" – чи не єдиний твір у Європі, що став саме народним.
Юля Трохименко.
"Енеїда" — перший твір нової української літератури. Насправді, цей твір принципово відрізняється від усього, що було створено українськими письменниками до того часу. Тому нова українська література починає свій відлік саме з цього твору.
ВідповістиВидалитиПишучи поему, І. Котляревський спирався на попередню традицію. У творі відчутні впливи філософії Сковороди, бурлескної літератури, інтермедій, вертепної та шкільної драми, поетичної традиції, а найбільше — впливи самого життя, народних звичаїв та традицій, народного характеру. Справа в тому, що у своєму творі Котляревський змалював життя народу, тоді як попередня література часто була далека від народного життя.
Великий внесок І. Котляревського полягає також і в залученні народної мови до літератури. Народна мова і раніше зустрічалася у творах, але здебільшого це були твори "низьких жанрів" і вживалася вона з певною настановою, переважно для того, щоб підкреслити чиюсь неосвіченість. І лише прочитавши поему видатного українського поета, ми одразу розуміємо, наскільки ця мова була багатою.
Українське селянство, ремісники й торговці, перебуваючи в надзвичайно важких економічних умовах, потребували захисту й підтримки. За цієї потреби й виникла кооперація.Кооперативи очолили молоді національно свідомі священики, учителі, юристи. Першим і одним із найпопулярніших у Західній Україні став кооператив «Народна торгівля», створений 1883 р.Товариство мало свої дослідні поля, станції, видавало часописи. «Сільський господар» допомагав спілчанам купувати землю й реманент, успішно збувати готову продукцію.Товариство вело й широку просвітницьку роботу: відкривало хати-читальні, книгозбірні, сільськогосподарські та промислові школи, організовувало курси, виставки, з'їзди, віча, пропагувало сільськогосподарські знання серед населення.Отже, кооперативи не лише зміцнювали українських господарів економічно, а й долучалися до виховання національної самосвідомості, ставали школою організаторських навичок для багатьох молодих українських патріотів.
ВідповістиВидалитиЧи можна сказати,що створення кооперативних господарст сьогодні зможе зругтувати українську молодь та підняти дух патріотизму?
ВидалитиЯ важаю, що так,кооперативи молоді відкривали широку просвітницьку роботу,це- відкривали шокли,організовували вистави.Дух патріотизму тут також є, бо вони допомагали людям,допомагали купувати землі,добувати готову продукцію. Також, як я писла в попередньму питанні, що ці товариства долучалися до виховання,та ставали школою організаторських новичок для молодих патріотів.
ВидалитиУкраїнське селянство, ремісники, торговці створювали кооперативи з метою зміцнення торгівлі, виробництва і фінансів.Кооперативи зміцнювали українських господарів економічно та виховували національну самосвідомість. Зазвичай кооперативи очолювали: молоді національно свідомі священнники, учителі, юристи .
ВідповістиВидалитиЮля Трохименко
На твою думку чи реально сьогодні створити кооператив на селі,якщо так то дояких це приведе наслідків?
ВидалитиЯ думаю так, досить реально створити кооператив на селі.Але для того, щоб кооперативний рух став масовим, потрібне фінансування.Навіть невеликі вклади зможуть активізувати сільгоспвиробництво і збільшити доходи селянина.
ВидалитиКооперативи як форма організації підприємств відрізняються від більш поширених приватних підприємств. Якщо мета бізнесмена – це прибуток, то кооперативи націлені на поліпшення життя своїх членів. Наприклад, сільськогосподарські кооперативи часто створюються у випадках, коли фермери не можуть отримати важливі для них послуги від приватних підприємств, або коли підприємці надають послуги на невигідних для селян умовах наприклад, занадто високі ціни. Такі ситуації характеризуються в економічній теорії як неспроможність ринку або відсутність мотивації підприємницької діяльності. Також користь від кооперативів полягає у створенні нової ринкової сили, що відстоює інтереси селян на противагу приватним підприємствам. Адже в умовах конкуренції приватні підприємства змушені покращувати умови надання послуг для селян.
ВідповістиВидалитиЧи можемо ми сказати, що малий бізнес сьогодні це прототип кооперативів у XIX столітті?
ВидалитиЯ думаю ні,зараз малій бізнес дуже відрізняються від XIX ст.
ВидалитиВиникнення кооперативного руху та кооперативів було обумовленостановленням і розвитком буржуазного суспільства.
ВідповістиВидалитиОсновними причинами, що спонукали людей до створення кооперативів, з'явилисяекономічні та соціальні наслідки переходу до капіталізму. Бурхливе зростання міського населення. Він супроводжувався значним збільшенням попиту на споживчі товари, житла, транспортні та інші послуги. А підвищення попиту над пропозицією в умовах ринку призводило до зростання цін. Видача заробітної плати робітникам товарами з так званих фабричних крамниць. Відкривши лавку при своїй фабриці або заводі промислові капіталісти нав'язували своїм робочим замість грошей товари, причому не завжди якісні за завищеними цінами. Вони ж будували і здавали робітникам у найм будинку. Залежність робітників від підприємців посилювалася.
Українське селянство, ремісники й торгівці , потребували захисту й підтримки в торгівлі, в виробництві . З цього і виник коопераційний рух. Зазвичай кооперативи очолювали: молоді національно свідомі священнники, учителі, юристи .Кооперативи не лише зміцнювали українських господарів економічно, а й долучалися до виховання національної свідомості.
ВідповістиВидалитиОдержані селянами наділи були настільки малі, що породили гірко-глузливі приказки: "Дожились до того, що хоч серед хати ори", "Поле — курці лапою ніде ступити", "Тіснота така, що з стріхи на чужий город капає".
ВідповістиВидалитиУ цілому внаслідок реформи 1861 р. українські селяни втратили 1 млн. десятин, тобто, понад 15% загальної площі земель, які раніше перебували в їхньому користуванні. 94% колишніх поміщицьких селян одержали наділи не більше 5 десятин — менше за норму середнього прожиткового мінімуму. Та й ці мізерні наділи селяни повинні були протягом 49 років викуповувати у поміщиків на основі встановлених реформою цін, які значно перевищували тодішні ринкові ціни на землю. Так, в Україні до 1906 p., коли викупні платежі були скасовані, поміщики одержали за землю, передану селянам, 382 млн. руб., тоді як її ринкова вартість дорівнювала 128 млн. руб. Отже, селяни фактично викуповували не тільки землю, а й власну волю.
В Австрійській імперії аграрна реформа була проголошена в ході революції 1848-1849 рр. Зміст аграрної реформи охоплював такі питання:
ВідповістиВидалитиа)надання селянам прав громадянина держави;б)наділення селян землею;
Встановлювався порядок компенсації земельним власникам феодальних земельної ренти та повинностей. У ходы реформи селяни втратили частину землі, яку мали до реформи. Впродовж 1852-1866 рр. великі землевласники володіли у Галичині 44,4 % сільськогосподарських угідь, Буковині - 54 %,
Закарпатті - 70 %. Половина галицьких селян стала власниками менш ніж 10 моргів землі.Селяни були господарами невеликих, занедбаних клаптиків землі, цього зовсім не вистачало, щоб забезпечити прожитковий мінімум.
Аграрна реформа 1848 р. відкрила перспективи переходу сільського господарства імперії на капіталістичні рейки, проте цей перехід у другій половині XIX ст. здійснювався вкрай уповільнено. На заваді ставали збереження поміщицького землеволодіння, сплата селянами великого викупу за ліквідацію феодальних повинностей, перебування сервітутів (лісів, пасовищ) під цілковитим контролем поміщиків. Тому розвиток капіталізму в аграрному секторі західноукраїнських земель йшов прусським шляхом, тобто шляхом поступового вростання поміщицьких господарств у капіталізм, яке супроводжувалося багаторічною кабалою та хижацькою експропріацією селянства.
ВідповістиВидалити"Дожилися до того, що хоч серед хати ори" та "Поле- курці лапою ніде ступити" говорять про те ,що унаслідок реформи в 1848, селянин , як і поміщик , мав право на володіння землею .Але селяни так само страждали від безземеля як і раніше. До того ж , селянин став господарем свого набілу не безоплатно, коли держава вікуповувала цей наділ у поміщиків, то селяни повинні були сплачувати богр до 40-ка років . На час ціеї реформи , заможні люди мали по 43-50 % орних земель, але ж частина сільського господарства мала меньше ніж 10 моргів землі .
ВідповістиВидалитиНаціональною ідеєю вважається те, коли цю роботу робить весь народ. Без цього народ не такий сплочений. Коли нація робить якусь спільну роботу, є спільна мета , то в середині кожного пробуджуеться сила , подвиги до чогось більшого
ВідповістиВидалитиНаціональна ідея-це та навколо якої згуртовується весь народ, вона нерідко виступала духовним забезпеченням імперських зазіхань. Була жвава торгівля ,також ідея спонукала і пробуджувала на волю.
ВідповістиВидалитиНаціональна ідея- це ідея, яка спонукає весь народ до об'єднання, мобілізації всіх сил направлених на пробудження волі, перетворення всього народу в єдиний організм
ВідповістиВидалитиЦе—ідентичність і модернізація,тобто—розвиток,збільшення кількості українців красивих,здорових,розумних та духовних, завоювання конкурентних позицій у своєму регіоні й світі, утримування духовного потенціалу.
ВідповістиВидалитиНаціональна ідея – це сенс існування того чи іншого народу, держави. Це те, заради чого люди готові жертвувати. Жертвувати не обов’язково життям, а скоріш часом, грошима, вкладеними зусиллями.
ВідповістиВидалитиБуло створено Ост-Індська компанія.Єлизавета перша дала дозвіл на створення англійського торгівельного підприємства- акціонерного товариства "Британська Ост-Індська компанія" для ведення торгівлі в Індії, Китаї та інших різних східних країнах. купці-акціонери отримали монополію на торгівлю з усіма країнами Індійського та Тихого океанів.Ост-Індська компанія була створена i у Франції, яка також прагнула до встановлення свого панування в Індії та інших країнах Сходу. В другій половині 17 століття французька Ост-Індська компанія захопила Пондішері місто на півдні Індостанського півострова.
ВідповістиВидалитиУ 1600р . королева Єлизавета перша дала дозвіл на створення англійського торгівельного підприємства- акціонерного товариства "Британська Ост-Індська компанія" для ведення торгівлі в Індії, Китаї та інших різних східних країнах. Ост-Індійська компанія була створена і у Франції , другій половині сімнадцятого століття французька Ост-Індійська компанія захопила Пондішері - місто на півдні Індостанського півострова .
ВідповістиВидалитиІндія здавна привертала увагу купців, європейських монархів, усіляких авантюристів. Найбільшого успіху досягла англійська Ост - Індська компанія, яка стала верховною владою на півострові. Всі багатства країни опинилися в її руках.Ост-Індська компанія встановила систему податкового грабунку, експлуатації селян, місцевих землевласників, князів. Компанія підкорила собі майже всі князівства, збирала податки через систему відкупу й посередників.
ВідповістиВидалитиУ 1600 р. Королева Єлизавета I дала дозвіл на створення англійського торгівельного підприємства-акціонерного товариства "Британська Ост-Індська компанія" для ведення торгівлі в Індії, Китаї та інших східних країнах. Купці-акціонери отримали монополію на торгівлю з усіма країнами Індійського та Тихого океанів. У 1639 р. англійці заснували свою першу фортецю в Індії в м. Мадрас-форт Св. Георгія, який став опорним пунктом для подальшої експансії. У 1668 р. у володіння англійської Ост-Індської компанії перейшло місто Бомбей. Британська Ост-Індська компанія запроваджувала політику "розподіляй та володарюй", підкуповуючи місцевих феодалів. На початку XVIII ст. компанія заснувала торгівельне представництво в китайському Кантоні. Перші десятиліття чай купувався на золото й срібло, але потім було розроблено підступний план підвищення прибутковості операцій. Для цього в сусідній Індії збройними формуваннями Ост-Індської компанії у 1757 р. була захоплена і згодом розорена Бенгалія.
ВідповістиВидалитиЩе в XIV-XV ст., Коли мусульманські та інші купці стали вести активну торгівлю індійськими товарами і товарами, що йшли транзитом через Індію, на узбережжі субконтиненту було побудовано безліч зручних морських портів. Розширення морської торгівлі було одним з факторів, що визначили швидкі темпи розвитку Південної Індії. Саме в цей час з півдня Індії і через морські порти її, у тому числі і транзитом, з країн південних морів, стали проникати в Європу численні рідкісні екзотичні товари і прянощі, настільки високо цінувалися там.
ВідповістиВидалити30 липня 1863 р. було видано розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва 1815-1890 рр.про заборону друкування українською мовою наукових, навчальних та релігійних книг, Валуєвський циркуляр. Документ дозволяв публікувати тільки такі твори цією мовою, які належали до галузі красного письменства, але цензура використовувала циркуляр як привід для всіляких обмежень українського слова. Українська мова розглядалась як штучна, створюваня деякими малоросами і особливо поляками. Процитоване в циркулярі твердження голови Київської археографічної комісії М. Юзефовича та його однодумців, що ніякої окремої малоруської мови не було, немає й бути не може, а наріччя, яке вживається простолюдом, є та ж російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі, стало офіційним поглядом на мовні й національні проблеми українців у Російській імперії. Причиною видання Валуєвського циркуляру, як зазначалося в тогочасних офіційних джерелах, було загострення питання про українську мову й літературу через обставини чисто політичні, поширення серед українців сепаратистських задумів. Одним із приводів для утисків українського слова став несанкціонований Синодом переклад П. Морачевським українською мовою Нового Завіту. Впровадження Валуєвського циркуляру супроводжувалося закриттям в Україні недільних шкіл та адміністративним висланням окремих українських громадських і культурних діячів О. Кониського, П. Чубинського, П. Єфименка та ін. Продовженням такої політики царського уряду став Емський акт 1876 р.
ВідповістиВидалитиВалуэвський циркуляр - це документ про призупинення друкування на українською мовою (малоросійською мовою) літератури релігійної, навчальної та призначеної для початкового читання. До пропуску цензурою вирішувалися "тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства.
ВідповістиВидалитиМотивом до видання циркуляру стали підозри царської влади, що публікації книг українською мовою стимулюють зростання сепаратистських, пропольських та антицарських настроїв та видання циркуляру, який з'явився в розпал польського повстання 1863-1864 років
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити30 липня 1863 р. було видано розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва (1815— 1890 рр.) про заборону друкування українською мовою наукових, навчальних та релі- гійних книг, т. з. Валуєвський циркуляр. Документ дозволяв публікувати "тільки такі твори цією мовою, які належали до галузі красного письменства", але цензура використовувала циркуляр як привід для всіляких обмежень україн- ського слова. Українська мова розглядалась як штучна, "створювана… деякими малоросами і особливо поляками…". Процитоване в циркулярі твердження голови Київської археографічної комісії М. Юзефовича та його однодумців, що "ніякої окремої малоруської мови не було, немає й бути не може", а "наріччя.., яке вживається простолюдом, є та ж російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі", стало офіційним поглядом на мовні й національні проблеми українців у Російській імперії. Причиною видання Валуєвського циркуляру, як зазначалося в тогочасних офіційних джерелах, було загострення питання про українську мову й літературу через "обставини чисто політичні.
ВідповістиВидалитиПитання україно-польських та україно-російських стосунків у теоретичній спадщині М.П. Драгоманова вивчалося в історіографії досить побіжно. В монографічних дослідженнях та розвідках увага приділялась головним чином літературно-критичним, публіцистичним та світоглядним аспектом діяльності українського вченого. Певною мірою, національні концепції М.П. Драгоманова, висвітлював відомий український історик І. Лисяк-Рудницький. В останні роки з'явилось цікаве дослідження А. Круглашова про суспільно-політичні погляди М.П. Драгоманова як політика.
ВідповістиВидалитиПриводом для видання Валуєвського циркуляру стали підозри царської влади, що до національно- визвольного руху, поки він не призвів до українського визвольного повстання.Згідно з Валуєвським цилькуляром, видання творів українською мовою заборонялося практично повністю.
ВідповістиВидалитиВалуєвський циркуляр вважається одним із яскравих виявів шовіністичної політики російського самодержавства, спрямованої на посилення національного, духовного і політичного гноблення українського народу.
Аналіз політичних ідей Драгоманова вимагає з'ясування його соціально-економічних поглядів, визначення ідеологічних орієнтацій вченого та громадського діяча. Адже на їх основі він розглядав історичні та сучасні йому політичні явища, аналізував культурні та духовні процеси розвитку людства, народів Європи, української нації. Саме соціально-економічні проблеми мали особливе значення в останній третині XIX ст. Пропозиції їх вирішення становили рубіж між суспільними силами, політичними рухами та партіями. Без спроб їх розв'язання важко було уявити будь-якого теоретика, ідеолога того часу, громадського діяча. До того ж Драгоманов представляв український народ, більшість якого потерпала від економічної експлуатації, соціальної нерівності, політичної безправності та національної упослідженості. Його співвітчизники у першу чергу жадали відповіді на питання чому їх життя проходить у важких або й нестерпних умовах, хто відповідальний за такий стан справ і що належить зробити, щоби змінити власне становище на краще.
ВідповістиВидалитиСуть концепції, виробленої Драгомановим, полягала в забезпеченні національних інтересів України через конституційно-правову реорганізацію Росії, надання твердих гарантій конституційних прав громадян, права самоврядування для окремих регіонів і національностей та забезпечення вільного розвитку української культури.
ВідповістиВидалитиВін принципово та послідовно виступав проти будь-якої тиранії та диктатури, будь вона монархічно-бюрократичного або революційного походження. Вони обидві засновані на унітарно-демократичних структурах влади та несумісні із правами людини та свободою народу. Драгоманов рішуче засуджував ідеї українського націоналізму, державного сепаратизму. Він вважав, що політична і національна автономія можлива і без національно-державного відокремлення від Росії.
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиДрагоманов хотів перетворити Батьківщину на передову європейську державу. Але щоб цього досягти , він вважав, що не вистачить лише культурницької роботи, тому він вирішив опертися на підтримку народу.
ВідповістиВидалитиВін не виступав за відокремлення України від Россії , але розумів ,що Російська держала завжди буде обмежувати права особи. Тому він вважав що необхідно перебудувати Російську імперію на вільну федерацію .
Але поки ця федерація не створена, то він закликав українців зберігати вірність не всій Русі , а насамперед Україні
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиПротягом другої половини 80-90-х років XIX ст. в Україні діяло кілька провідних театральних колективів, очолюваних М. Старицьким, М. Кропивницьким, II. Садовським, і ще майже 30 невеликих театральних труп.Особливо вражала глядачів своїм талантом краса української сцени — Марія Заньковецька.Марія Заньковецька була не лише талановитою актрисою, відданим патріотом, а й людиною високої громадянської мужності. Коли в Москві в 1897 р. відбувався Всеросійський з’їзд театральних діячів, вона виступила з трибуни з полум’яною промовою, висловивши рішучий протест проти утисків українського театру, який, на її думку, мав розвиватися як народний, «щоб як зміст п’єс, так і мова їхня були близькі й доступні народові».
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиЖінки з нижчих суспільних верств зазнавали всіх труднощів, які супроводжували життя народу при переході до капіталістичних відносин. Вони виконували свою роботу в домашньому господарстві, поки чоловіки були на заробітках. Нерідко злидні відривали від дому та гнали й жінок на заробітки.
ВідповістиВидалитиЖінки з вищих верств протягом другої половини XIX ст. отримали можливість здобувати кваліфікації та середню й неповну вищу освіту. Поступово вони вливалися в громадсько-політичну роботу й привертали увагу до жіночої долі, ставали на захист своїх знедолених сестер. Такі можливості жінкам насамперед надавала література.
Трагізм жінки в XIX ст. полягався в тому, що вони виконулави всю господарську роботу ,поки чоловіки були на заробітках.Але бували такі моменті , що жінок теж відправляли на заробітки. Також, вливалися в громадсько-політичну роботу й привертали увагу до жіночої долі, ставали на захист своїх знедолених сестер. Такі можливості жінкам насамперед надавала література. Вона перетворила літературу на засіб боротьби із залишками кріпатства, та рабського становища жінки.
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиДруга половина XIX ст. подарувала Україні багато видатних письменників . Першими зірками стали І.Франко, П.Куліш ,Леся Украхнка , Л.Глібова.. Своїми творами письменники намагалися просвітити народ щодо його природних прав , одночасно вступаючи на його захист . Реалістичний напрям у літературі започаткувала своєю тровчістю Марко Вовчок . Вона створила першу українську соціальну повість "Інститутка" . В цій повісті писменниця засуджувала кріпацтво ,захищала знедолених людей.
ВідповістиВидалитиЖіноча доля в ІІ пол.XIX століття була нелегкою. Вони мали вести домашнє господарство, поєднувати роботу та побут , виховання дітей. Також жінки отримали можливістьл здобувати початкову та середню освіту та розпочали рух за здобування вищої освіти.
ВідповістиВидалитиМарія Костянти́нівна Занькове́цька— українська актриса і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця 19 і початку 20 століть.Актриса надзвичайно широкого творчого діапазону, М.Заньковецька створювала образи, проникнуті справжнім драматизмом і запальною комедійністю.Мистецтво М.Заньковецької мало життєву силу, оскільки живилося народною любов’ю, глибоким розумінням найсокровенніших мрій і прагнень. Вона уславляла своєю грою звичайних простих людей, розкриваючи безмежність їхніх душ.Після революції М.Заньковецька брала активну участь у становленні нового українського театру.
ВідповістиВидалитиІІ пол.XIX століття характеризується великою кількістю видатних письменників. Одні з найвідоміших - це І.Франко, П.Куліш ,Леся Украхнка , Л.Глібова, Панас Мирний, Б.Грінченко, М.Коцюбинський та ін. Література цого періоду х-ться різноманітністю художніх напрямів. Творці того часу сприймали людину як найвищу цінність, Реалістичний напрям започаткував Марко Вовчок . Соціально-психологічними мотивами позначена творчість Панаса Мирного. Михайло Коцюбинський заявив про себе як блискучий еовеліст світового рівня.
ВідповістиВидалитиЗірками першої величини засяяли таланти І. Франка, П. Куліша, Лесі Українки, Л. Глібова, Панаса Мирного, Б. Грінченка, М. Коцюбинського, І. Нечуя-Левицького, П. Грабовського та інших.
ВідповістиВидалитиЛітература цього періоду характеризувалася різноманітністю художніх напрямів. Вона охоплювала найрізноманітніші теми та проблеми життя, торкалася всіх без винятку класів, станів і верств тогочасного українського суспільства. Найяскравішими рисами літератури стали насамперед реалізм і романтизм, які органічно поєднувалися та доповнювали один одного.Реалістичний напрям у літературі започаткувала своєю творчістю Марко Вовчок. Вона створила першу українську соціальну повість «Інститутка». У «Народних оповіданнях» письменниця засуджувала кріпацтво, захищала знедолених людей. Її твори здобули широку популярність не лише в Україні, а й були перекладені на багато європейських мов.
Глибокі соціальні й психологічні проблеми 70-90-х років відображав у своїй творчості Іван Нечуй-Левицький. Він описав життя чи не всіх суспільних верств: селян і робітників, заробітчан («Микола Джеря», «Бурлачка», «Кайдашева сім’я»), міщанства («На Кожум’яках»), інтелігенції («Хмари», «Над Чорним морем»), духівництва («Старосвітські батюшки і матушки», «Афонський пройдисвіт»).
Жінкам було нелегко на той час,вони мали вести на собі весь домашній побут,тобто,виховувати дітей.Але вони мали змогу отримати початкову та середню освіту.
ВідповістиВидалитиМарія Заньковецька була окрасою національної сцени, зіркою у театральному просторі на зламі XIX-XX ст. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса, що у створюваних сценічних образах уособлювала символ української жінки.
ВідповістиВидалитиМарія Заньковецька людина високого інтелекту і культури, натура невичерпного темпераменту й життєвого оптимізму, виняткової памяті, спостережливості, працездатності. Жінка незвичайної краси і чарівності.
Легендарна актриса прожила сповнене страждань і випробувань життя. Однак у створюваних нею сценічних образах, яку б трагедію вона не грала, завжди відчувалося оптимістичне начало, адже Заньковецька побудувала свою особисту і творчу долю на любові до театру, до своїх героїнь, до Миколи Садовського.
Головним об'єктом дослідження у психологічному романі є людина з її неповторним внутрішнім світом. Сформувався в XIX ст. («Герой нашого часу» М. Лермонтова, «Пані Боварі» Г. Флобера, «Злочин і кара», «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського та ін.). У реалістичному психологічному романі письменники досліджують вплив соціальних обставин на психологію людини, взаємозв'язок індивідуального та загального. В епоху модернізму суспільне не має визначального характеру, на першому плані – особистість, яка творить свій особливий світ.Утвердився у XIX ст. Письменники-реалісти (передусім французькі: Ф. Стендаль, О. де Бальзак, Г. Флобер та англійські: Ч. Діккенс, У. Теккерей) розсувають сюжетні рамки й до особистісного, приватного аспекту зображення долучають сцени й епізоди, які охоплюють життя усього суспільства та епохи. Соціально-побутовий роман часто відтворює конфлікт між людиною та суспільством і в такий спосіб намагається розв'язати його або констатує неможливість усунення конфлікту.
ВідповістиВидалитиРеформи 60—70-х pp. XIX ст. в Україні позитивно впливали на розвиток народу.
ВідповістиВидалитиСкасування кріпосного права(1961) надало селянам вільно торгувати або заробляти промислами, переходити в інші верстви суспільства (міщани, купці),вступати на службу або в навчальні заклади, вільно розпоряджатися нажитим майном і спадкувати його за законами.
Земська реформа- реформа про управління, упровадження законності й порядку в адміністративну діяльність.Завдяки цьому селянство вийшло на вищий рівень.Згідно із законом земства були не тільки виборними, а й загальностановими: до їх складу входили представники дворянства, буржуазії та селянства.
Реформи в системі освіти али змогу здобувати освіту навіть найнижчим верствам населення в навчальних закладах усіх рівнів.Під час реформування системи освіти зроблено акцент на поширенні письменності серед народних мас.
Військова реформа запровадила загальну військову повинність.Поліпшилися навчання військ і підготовка офіцерських кадрів. Армію оснастили сучасними видами зброї, був створений паровий військовий флот.
Фінансова реформа. У 1862 році проведено фінансову реформу, що зосереджувала управління грошовим господарством у руках міністерства фінансів.
Отже, тут явно видно ,що ці реформи є прогресивними , вони змінювали життя народу.
Я хочу поділитися з усіма вами тут про те, як я отримую позику від пана Бенджаміна, який допомагає мені отримати кредит у розмірі 400 000,00 євро, щоб поліпшити свій бізнес. Це було легко і швидко, коли я звертався за кредитом, коли справи ставали грубими з мого бізнесу Містер Бенджамін надає мені кредит без зволікань. ось електронний лист / контакт Whatsapp містера Бенджаміна: +1 989-394-3740, lfdsloans@outlook.com /
ВідповістиВидалити"Бенджамін Бріел Лі був дуже професійним у всі часи, тримаючи мене в курсі всього, що відбувається. Якщо у мене виникли запитання, він завжди міг відповісти. Це була моя перша покупка будинку, я мало знав про процес кредитування, він дуже легко зрозумів речі, до яких у мене виникли запитання. Мені дуже подобалося працювати з ним ».
ВідповістиВидалитиВін займається кредитною службою, яка працює з групою інвесторів, які готові фінансувати будь-який проект або позичити вам будь-яку суму з дуже низькими відсотками. Зв'яжіться з Бенджаміном Бріелем Лі Електронна пошта: Lfdsloans@outlook.com Номер додатка: + 1-989 -394-3740.
Я тут, щоб поділитися своїми свідченнями про те, що зробила для мене добра довірена кредитна компанія. Мене звати Нікіта Таня, росіянка, я прекрасна мати трьох дітей. Я втратила свої кошти, намагаючись отримати позику, мені і дітям було так важко, я пішла в Інтернет, щоб отримати допомогу в позиці. втратив до одного вірного дня, коли я зустрів цього свого друга, який нещодавно забезпечив позику у дуже чесного чоловіка, містера Бенджаміна. Вона познайомила мене з цим чесним офіцером з питань позик, містером Бенджаміном, який допоміг мені оформити позику протягом 5 робочих днів, і я назавжди буду вдячний містеру Бенджаміну за допомогу мені знову стати на ноги. Ви можете зв’язатися з містером Бенджаміном електронною поштою: 247officedept@gmail.com, вони не знають, що я роблю це для них, але я просто повинен це зробити, тому що там багато людей, які потребують допомоги у позиці, будь ласка, прийдіть до цього чесного чоловіка, і ти також можеш бути врятованим. WhatsApp: (+ 1 989-394-3740)
ВідповістиВидалити