10 грудня 2021 рю - Міжнародний день прав людини. Учні 10 класу презентували творчі роботи "Права людини з урахуванням протиепідеміологічних заходів у суспільстві".
https://docs.google.com/presentation/d/1_9c94E-ID_WkqXAQmxu0io6LjpV-CFBeWC23TgrfjbA/edit?usp=sharing
10 грудня 2021 рю - Міжнародний день прав людини. Учні 10 класу презентували творчі роботи "Права людини з урахуванням протиепідеміологічних заходів у суспільстві".
https://docs.google.com/presentation/d/1_9c94E-ID_WkqXAQmxu0io6LjpV-CFBeWC23TgrfjbA/edit?usp=sharing
https://docs.google.com/presentation/d/1VzeiHXKz5e6sYaflrmhmmio0kLv9JJz1-OnEB3vEf90/edit?usp=sharing
Італія
https://docs.google.com/presentation/d/1Aapb4Of0RYVTdGGkkZspz75UnfA5Ula9y0DRWk0ml48/edit?usp=sharing
https://docs.google.com/presentation/d/1Ah0F9x9U1Jcdi6EPMsDDBKmH2EtIdfLPuG3ukEyU7S4/edit?usp=sharing
https://docs.google.com/presentation/d/10YRfP-diQ7DD_L-l9wVFz329EBqIoIBW8kj9T3Er3nc/edit?usp=sharing
https://docs.google.com/presentation/d/1HIH7cPmp0mqtSH6FF5dMwkHhu5OZvsLWDCvTRzDPU8E/edit?usp=sharing
https://docs.google.com/presentation/d/1uq80HZZb5CK3Yc1E4VU6FclgMEcx4jiXfCuLHLQTaxc/edit?usp=sharing
Посилання на відео
https://docs.google.com/presentation/d/1uq80HZZb5CK3Yc1E4VU6FclgMEcx4jiXfCuLHLQTaxc/edit?usp=sharing
***
Визначте причини, завдання та джерела фінансування індустріалізації
***
Як Ви вважаєте,чому лейбористи, перебуваючи при владі, не почали будівництво соціалізму у Великій Британії?
***
Історичний портрет Нестора Махна?
***
Визначити причини та наслідки Першої світової війни?
***
***
Прем'єр міністр Великої Британії Маргарет Тетчер у 1983році в одному зі своїх виступів говорила "Мені здається, що марксисти існують тільки для того, щоб розподіляти в суспільстві матеріальні цінності, створені іншими".
Як ви ставитесь до цього висловлювання?
Як ви ставитесь до цього висловлювання?
***
Доведіть твердження «Не питай, що твоя Батьківщина може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для своєї Батьківщини»***
Доведіть
або простуйте точку зору В. Липинського
«..і ніхто за нас не зробить нації, коли ми
самі нацією не хочемо бути?»
***
Що найбільше мені спободалося у вивченні
історії України 10 класу?
***
Як вирішується питання в США з " антиалкогольною програмою"?
***
Визначте джерела свята 8 березня?
***
Визначте суть анархіської політики Нестора Махна?
***
Визначити напрями політики Директорії УНР?
***
Пояснити чому політика П.Скоропадського в культурному напрямі вважається найкращим досягненням його політики?
" Сутність українського питання поляає в тому, що українська народність виробилася в чітко окреслену етнографічну індивідуальтність з національною свідомістю, завдяки якій намагання ближніх і дальніх родичів перетворити її на звичайний етнографічний матеріал для посилення панівної народності лишались і лишаються безуспішними", - це слова В.Вернадського.
ВідповістиВидалитиБорисов Юрій
Українське питання старе - воно ровесник з'яві українського етнографічного елемента у складі Московської держави. В різні часи питання це набувало різних форм.
ВідповістиВидалитиСутність українського питання полягає в тому, що українська (малоросійська) народність виробилася в чітко окреслену етнографічну індивідуальність з національною свідомістю, завдяки якій намагання ближніх і дальніх родичів перетворити її на звичайний етнографічний матеріал для посилення панівної народності лишались і лишаються безуспішними.
Національна самосвідомість українців розвинулась на ґрунті етнографічних відмінностей, особливостей психіки, культурних тяжінь та нашарувань, що пов'язують Україну із Західною Європою, та історично зумовленого ладу народного життя, перейнятого духом демократизму.
Журба Виталий
Дійсно, "українське питання" в різні часи мало різну форму вираження, але в чому ж суть цього питання на час Першої світової війни?
Видалити
ВидалитиНу саме під час Першої Світової війни український народ мав велику не визначенисть адже через роки правління Росії іхніми землями український народ захотів незалежності.І через війну українському народу довелося вибирати сторону яка поддержалаби идую України про незалежнiсть.Вот тільки не всі українці були згодні з цим планом і це призвело до розделенію України на два табори.
Українське питання було однією із причин Першої світової війни. При спільних державних інтересах учасників війни були й суто національні.Територія України була в полі особливих інтересів щонайменше чотирьох держав і польського політичного руху, який прагнув утворення власної держави. Вони хотіли її приєднати чи то повністю, чи частинами до своїх територій, а це зробити можна було за допомогою сили зброї. Це й визначало той доконаний факт, що українські землі стали центром запеклих бойових дій Першої світової війни. В ній жодна європейська держава не враховувала інтереси українського народу щодо відродження його державності.Таким чином, у Першій світовій війні бездержавний український народ не міг бути єдиним й опинився по обидва боки ворогуючих імперій, які мали свої загарбницькі плани щодо України. Отже найголовніша суть "українського питання " в часи Першої світової війни - відновлення української державності.
ВідповістиВидалитиЧому на твою думку був такий великий інтерес до України, її земель?
ВидалитиЗагарбання українських земель було невід´ємною частиною агресивних планів основних учасників ворогуючих блоків. Якщо Австро-Угорщина претендувала на Поділля та Волинь, то Німеччина виношувала більш масштабні плани. Про це свідчать слова «сталевого короля» Августа Тіссена, що прозвучали на початку Першої світової війни: «Росія повинна віддати нам прибалтійські провінції, частину Польщі й Донецький басейн з Одесою, Кримом і Приазов´ям». Не меншим був апетит і в російського самодержавства. Прикриваючись ідеєю «об´єднання усіх руських земель» під владою російського царя, самодержавство планувало акцію приєднання Галичини, Буковини та Закарпаття.
ВидалитиЗ початком війни українські землі перетворилися на арену воєнних дій, а самі українці мусили воювати за чужі інтереси і брати участь у братовбивчому протистоянні, адже в російській армії перебувало 3,5 млн. українців, у австроугорській — 250 тис.
Суть"українського питання" так, що більшість Українських земель перебувала у складі Російської і Австро-Угорської імперії. Але Австро-Угорщина, хотіла відтіснити Росію від своїх кордонів, та від узбережжя Чорного моря. У Відні виникла організація під назвою ЗУР- загальна українська рада туди увійшли предстаники Буковини, і у програмі очолюванної Левицьким, ЗУР вказувало, що вона прагне до розбудови самостійної держави на українських землях під російською гетьманщинною і створення краю з територіальною автономією під австрійською Галичині, Закарпаття.
ВідповістиВидалитиЯк ти гадаєш, в таких умовах, залежності від сусідніх держав, мав народ на власний розвиток культури та національної свідомості?
ВидалитиАвтор видалив цей коментар.
Видалития думаю що ні, тому що народ був під направой Російської та Австро-Угорської імперії і він напевно був підпорядкований іншим розвитку і національної відомості, але мені здається що вони всередині душі залишалися все таки українцями і вони хотіли мати власний розвиток культури і національної відомості
ВидалитиБондалетова Кристина
Дійсно , незважаючи на залежність від інших імперій український народ прагнув і намагався різними способами та інколи жертвуюючи власним життям розвивати власну культуру, науку та кожного разу доводити , що ми українці маємо все це і ми народ!
ВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВидалитиНа мою думку, вивчення загальних рис тоталітарних режимів і особливостей їхніх різних форм, які принесли людству стільки горя, страждань. Вони прагнули перетворити необмеженні можливості людини і її розуми слухняне бездумне знаряддя для досягнення своїх якихось цілей.Дуже довго люди у всьому світі будуть здригатися про згадках цих антилюдських режимів.
ВидалитиІ зараз можна переконливо сказати, що поява тоталитарних режимів в окремих країнах стала можливою через відсутність єдності демократичних сил. Вони можуть бути і сьогодні в тих країнах де не створена гарна держава , так само де відсутня або забуті демократичні традиції
НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами.
ВидалитиЗ другої половини 1920-х років почалися перші спроби згортання НЕПу. Ліквідовувалися синдикати в промисловості, з якої адміністративно витіснявся приватний капітал, створювалася жорстка централізована система управління економікою (господарські наркомати). Сталін і його оточення узяли курс на примусове вилучення хліба і насильницьку колективізацію села. Проводилися репресії проти управлінських кадрів (Шахтинська справа, процес Промпартії тощо). На початок 1930-х років НЕП був фактично згорнутий.Безперечним успіхом НЕПу було відновлення зруйнованої економіки, причому, якщо врахувати, що після революції Росія втратила багато висококваліфікованих кадрів (економістів, управлінців, виробничників), то успіх нової влади стає ще більшим, стаючи справжньою «перемогою над розрухою». В той же час, відсутність тих самих висококваліфікованих кадрів стала причиною прорахунків і помилок.
Значні темпи зростання економіки, проте, були досягнуті лише за рахунок повернення в буд довоєнних потужностей, адже Росія лише до 1926—1927 року досягла економічних показників довоєнних років. Потенціал для подальшого зростання економіки виявився украй низьким. Приватний сектор не допускався на «командні висоти в економіці», іноземні інвестиції не віталися, та і самі інвестори особливо не квапилися до Росії через нестабільность, що зберігається, і загрози націоналізації капіталів. Держава ж була нездібна лише зі своїх засобів виробляти довгострокові капіталомісткі інвестиції.
Також суперечливою була ситуація і в селі, де явно гнобилися «куркулі» — найбільш дбайливі і ефективні господарі. У них був відсутній стимул працювати краще. Змусити село збільшувати обсяг виробництва можна було лише переклавши її на колективний спосіб господарювання, що підкоряється централізованому плануванню.
Бондалетова Кристина
Кристинаа, як ти вважаешь в такий складний для наших земель час, розпар імперії, громадянська війна, НЕП міг врятувати українське село від занепаду?
ВидалитиМені здається що та тому що: селяни могли самі вибирати форму землекористування, це приватну або колективну. Не можна так само було використовувати найманних працівників. І НЕП тільки позитивно позначався на стані села, у селян навіть з'явився стимул працювати .
ВидалитиСкоропадський у культурній сфері мав свободу дій. Він робив перші спроби, але вони були не завжди успішні. У різних установах і військових частинах було введено курси українознавства. Також він замість того, щоб позакривати російські гімназії, біля них поруч відкривав українські, засновував нові університети з українською мовою.
ВидалитиВсі трудові господарства залишались в користуванні попередніх власників непорушними, а решта земель переходила у користування безземельних і малоземельних селян. Було відновлено 8-годинний робочий день. Знов установлено колективні договори, право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних комітетів.
ВидалитиМіжнародний жіночий день був днем протесту проти дискримінації жінок. Існує традиція прив'язувати виникнення Міжнародного жіночого дня до демонстрації, яку провели 8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці з вимогами рівної з чоловіками зарплати, поліпшення умов праці, 10-годинного робочого дня.В останню неділю лютого 1908 року тисячі жінок знову вийшли на вулиці Нью-Йорку. Демонстрація була приурочена до "Жіночого дня" 1857 року. Жінки вимагали виборчого права, виступили проти важких умов праці та проти праці дітей. У 1909-1910 рр. у США в останні неділі лютого відбулися марші та страйки жінок, очолені Соціалістичною партією Америки.
ВидалитиСаме М. Грушевський як визнаний лідер української історіографії, засновник наукової історичної школи у Львові, сприяв формуванню цілої низки фахівців з історії державності України, а своїми працями зробив особистий внесок у дослідження цієї проблеми, і таким чином дав підстави вважати його безпосередньо причетним до державницького напряму.
ВідповістиВидалитиСуб'єктом історичного процесу вважав народ як національну індивідуальність і національну цілісність.
Грушевський виступає в ній як один із засновників і прихильників української ідеї.
В своїх працях М.Грушевський доводить думку про те, що не Україна вийшла з Київської Русі, а навпаки Київська Русь стала першої і древнішою формною українського життя.
М. Грушевський був органічним соборником. Він не лише став духовним батьком об'єднання Західної та Східної України в єдину державу, а й намагався зібрати докупи всі українські землі – Угорську Україну, Кубань, Новоросію, українську Бесарабію, Північне Полісся, Підляшшя, Холмщину. Важко розмежувати М. Грушевського-історика і М. Грушевського-політика. Це добре простежується на його ставленні до Холмщини.
Однією з провідних ліній концепції національного державотворення Михайла Грушевського виступає ідея соборності українських земель.
Основне місце в концепції державотворення, розробленій вченим, займала проблема автономії України в складі Російської республіки. У своїй роботі "Хто такі українці і чого вони хочуть” він так характеризує значення автономії для майбутньої української держави: "Домагання народоправства і суто демократичного ладу на Україні в відокремленій, "незмішаній” автономній Україні, пов'язаній тільки федеративним зв'язком чи то з іншими племенами слов'янськими, чи то з іншими народами і областями Російської держави — се наше старе гасло, підняте ще в 1840-х роках найкращими синами України... воно від того часу не переставало бути провідним мотивом української політичної мислі, організаційної роботи, культурної і громадської праці”
Автономія, за Грушевським, це "право жити по своїм законам, самим собі становити закони, а не жити по чужим законам і під чужою властю” . Вчений розрізняє різні ступені самовизначення народу від повного централізму до самостійної, незалежної держави. На думку вченого, Україна не може йти второваними шляхами — ні тими, які силоміць нав'язувалися Московським урядом, ні тими, якими йшли держави Заходу, тому потрібно йти тією дорогою, яку вказали реальні обставини життя. Це і є відповідь на запитання, чому такий прихильник федеративного устрою, як Михайло Грушевський, прагнув побудувати незалежну українську державу. Хоча до останніх днів свого життя великий історик в душі мріяв про автономну Україну в федеративному союзі з такими ж вільними державами, але, зважаючи на реальні обставини, зрозумів, що в складі Росії про таку вільну Україну годі й думати і тому закликав до побудови самостійної держави. Ось так за досить короткий проміжок часу, під впливом політики спочатку Тимчасового уряду, а потім і більшовиків, змінилися погляди видатного вченого на Українську державу.
Потреба у національному самовизначенні зумовлює характер міжнаціональних відносин: вони мусять будуватися на принципах свободи і суверенітету кожного народу. Кожний народ має свою історію. Виходячи з цієї історіософської концепції, Михайло Грушевський виробляв концепцію українського народу, що об'єднаний у національну цілісність психофізичними та культурними факторами.
ВідповістиВидалитиГрушевський виступає в ній як один із засновників і прихильників української ідеї. Велика ерудиція в сфері історії, літератури, мистецтва дала можливість Грушевському виробити свої розуміння суспільного процесу і політичного розвитку. Сутність історіософської концепції М.Грушевського ґрунтується в 3 основних поняттях: народ, держава і герой в історії. Народу, у М.Грушевського, це поняття метафізики романтичного періоду, коли як держава – це анархо-соціалістичне поняття, і герой в історії відповідає позитивістській концепції, як метод пізнання. В народі Михайло Грушевський бачив дієву силу історії. Досліджуючи історію українського народу від висуває ідею "національної самооборони” і "національної смерті”. Вся історія українського народу – це пробуджена енергія національного самозбереження перед небезпекою видимої національної загибелі. На такому історичному грунті виростають ідеали українського народу: свобода, рівність і народний ідеал справедливості або автономії.
Бондалетова Христина
Історична постать Михайла Грушевського позначилася у суспільно-політичному та духовному житті України не лише як ученого-історика зі світовим іменем, а й як творця історії. Діяльність М.Грушевського у Львові створила цілу епоху у суспільно-політичному, громадському та духовному житті Галичини й України в цілому, збудивши до дії нові інтелектуальні сили, піднявши на вищий рівень суспільно-політичний рух, збагативши науково-духовну скарбницю України безсмертними творами в галузі історії України та історії української літератури, світової історії.
ВідповістиВидалитиСуспільно-політична діяльність Грушевського досягла свого апогею в період великого історичного перелому, коли розвалювалась Російська імперія і з'явилася можливість утвердження української суверенної держави. Очоливши Центральну Раду, Грушевський поринув у складну практику політичного життя та державотворення. Настали тяжкі, суперечливі та підступні часи. Розв'язуючи безпосередні практичні завдання, Грушевський посилено працює і над теоретичними питаннями державотворення, що має вагоме та актуальне значення для нашого державно-політичного сьогодення.
Важливо відзначити, що концепція державотворення М.Грушевського характеризується розробкою питання про форму і зміст державно-політичного устрою України, що охоплює два його аспекти – зовнішній і внутрішній, тісно пов'язані між собою.
Концепція держави М.Грушевського ґрунтується на основоположному принципі національної незалежності українського народу як суверена своєї держави, побудованої на засадах демократичних прав і свобод людини, громадянина, народу. Але справа полягає в тому, що в пошуках найвідповідальнішої форми втілення, реалізації і вияву державотворчій засад учений доходить до визнання автономно-федеративного устрою держава.
Ідею автономно-федеративного статусу України сповідували члени Кирило-Мефодіївського братства, вона користувалася популярністю серед українських діячів наступних часів, її визнавала в своїй основній масі Центральна Рада на чолі з її головою М. Грушевським. Всі вони у добрій вірі поєднували з цією ідеєю свою надію на утвердження вільної, демократичної України
Журба Виталий
Завдання1. • Проголошення автономії України.
ВідповістиВидалити• УЦР — вищий державний орган влади в Україні до скликання Всенародних Українських зборів.
• Заклик до населення створювати підпорядковані УЦР
органи влади на місцях.
• Створення української державної скарбниці за рахунок
спеціального податку з населення.
• Участь представників усіх національностей у державотворчих процесах в Україні.
• Н еобхідність розробки закону про землю, за яким право порядкувати землею належало б виключно народові України
Завдання2.Після того, як у травні 1917 року Тимчасовий уряд відмовився надати автономію Україні (навіть не негайно, а в перспективі), Центральна Рада, виходячи з принципу «ні бунту, ні покірності», прийняла рішення ухвалити I Універсал ("До українського народу, на Україні і поза її сущому "). Враховуючи багатонаціональний склад України, Універсал закликав українських громадян до злагоди і порозуміння. Українська Центральна Рада брала на себе відповідальність за поточний стан справ у державі, були запроваджені додаткові збори з населення на користь Ради, але не ставилася вимога про припинення платежів у загальноросійський бюджет. По проголошенні автономії 15 (28) червня 1917, було створено уряд (Генеральний Секретаріат). У відповідь на І Універсал Тимчасовий уряд 16 (29) червня виступив з відозвою «Громадянам України», в якому запропонувало громадянам українцям розвивати земське і міське самоврядування.
Бондалетова Христина
Завдання 1 || По-порше, це вищий державний орган влади в Україні УЦР. Також, проголошення автономії України, створення української державної скарбниці.
ВідповістиВидалитиЗавдання 2 || Російський Тимчасовий уряд, слабо кажучи, не був прихильником українських націоналістичних проявів. Свідченням цього є відхилення вимог української делегації, що прибула до Петрограду в травні 1917 року, на чолі з Винниченком, Ковалевським та Єфремовим щодо надання автономії Україні. Внаслідок таких дій Центральна Рада 10 (23) червня ухвалила свій Перший універсал та проголосила його на Другому Військовому з’їзді. В ному заявлялося: “ Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй Землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають — вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сейм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори”.
У відповідь на прийняття Першого Універсалу, до Києва 28 червня 1917 року завітала на переговори делегація в складі М. Терещенка, О. Керенського та І. Церетелі. Занепокоєні таким розвитком державотворчості в Україні, вони мусили прийняти всі умови Центральної Ради і визнати її як крайовий орган влади.
Знайдений компроміс став яблуком роздору в уряді. Три міністри на знак невдоволення російською політикою в цьому делікатному питанні вийшли зі складу Тимчасового уряду. А ось більшовики стали на бік Центральної Ради. Переслідувані опозиціонери знаходили будь-яку причину для того аби покритикувати російську владу і заручитися підтримкою інших опозиційних сил, що могли допомогти їм у боротьбі за владу. Українські ж представники цієї політичної гілки не були солідарні зі своими «колегами». Вони звинуватили українську владу в тому, що «загальний тон» Універсалу заступає класові завдання української революційної демократії, висовуючи на перший план національні прагнення деяких верств українського народу».
Російські шовіністи були у шоці від того як же ж «нахабніють» українці, а російська преса звинувачувала Центральну Раду у «зраді», «сепаратизмі», «прориві фронту» та інших можливих і неможливих гріхах та злочинах.
Але українську владу вже ніщо не зупиняло. 3 (16) липня В. Винниченку було надіслано телеграму, в якій був текст угоди між Центральною Радою та Тимчасовим урядом. Едине, в чому не вдалося досягти компромісу - це українізація армії: «Що торкається військових українських комітетів на місцях, то вони здійснюють свої повноваження на загальних основах», «Тимчасове Правительство... уважає недопустимими заходи, котрі б могли нарушити єдність організації й управління армією».
Важливим етапом розвитку національної революції був Всеукраїнський національний конгрес (6-8 квітня 1917 р). Делегати доручили Центральній Раді добиватися від Тимчасового уряду автономії України.
ВідповістиВидалити16 травня 1917 р. Рада відрядила до Петрограда делегацію, очолювану одним із її керівників В. Винниченком. Делегація вручила Тимчасовому уряду вимогу погодитися на проголошення автономії України у складі федеративної Росії. Однак ця вимога була відкинута.
Такий крок дістав цілковиту підтримку і кадетів, і російських меншовиків та есерів, зокрема їхніх місцевих організацій в Україні.
Шовіністична політика Тимчасового уряду викликала обурення серед солдатів. Делегати II Всеукраїнського військового з’їзду зібралися на Софійському майдані на молебень і заприсяглися не повертатися до своїх частин без визнання автономії України.
Центральна Рада 10 червня схвалила й урочисто проголосила на Всеукраїнському Військовому з’їзді Універсал «До українського народу на Україні й поза Україною сушого». названий пізніше Першим універсалом. Універсал проголошував автономію України й закликав народ до організації нового політичного ладу в Україні. Об’єднання з новою Росією мало відбутися на федеративних засадах. Кожне село, волость, повітова й земська управи мали встановити зв’язки з Радою. Оголошувалося про відмову педедавати_податок до центральної казни і запровадження одноразового податку на «рідну справу». Українські організації повинні були об’єднати зусилля з демократично обраними організаціями інших національностей.
На ІІ-му Всеукраїнському військовому з’їзді 10 червня 1917 р. Центральна Рада оголосила свій 1-й Універсал, який декларував автономію України такими словами: « Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від усієї Росії, не розриваючи з державою Російською...»
15 червня було створено уряд України - Генеральний секретаріат на чолі з В. Винниченком. Секретарями стали: військових справ - С. Петлюра, земельних справ- Б. Мартос, фінансів - X. Барановський, міжнаціональних справ - С. Єфремов, судових справ - В. Садовський, продовольчих справ – М. Стасюк, народної освіти - І. Стешенко. Генеральним писарем був призначений П. Христюк.
Тоталітарні режими принесли людям багато страждать в минулому. Але всі ці трагічні приклади ще недавньої історії повинні стати застереженням для нас. Знання історії, а саме зародження тоталітарних режимив, допоможе, при необхідності, не дати проникнути тоталітаризму в сучасний час.
ВідповістиВидалитиТоталитарный режим всегда приносил выгоду только правителям и не заботился о народе.Часто последствиями такого режима правление ставали голод,нишета,розруха и потери среди населения.Хоть это режим правления и позволял наводить порядок в старне посреством силы он мало эфективен. И современое правительство дожно учится на ошибках прошолого и поступать правельно.
ВідповістиВидалитиТоталітаризм - явище відносно молоде, його навіть називають "чумою 20 століття". І правда, після першої світової війни пройшли хвилі революцій, виникнення тоталітарних рухів і підриву парламентарної форми правління, слідом за цим з'явилися всілякі тиранії, фашистські і напівфашистські, однопартійні і військові диктатури, після чого встановилися, причому, як виявилося, міцно, тоталітарні форми правління , що спираються, саме що цікаве, на масову підтримку: у Росії це сталося в 1929р., який зараз називають найчастіше "другою революцією, а в Німеччині - в 1933р. І саме Росія і Німеччина найяскравіші представники тоталітарного режиму.
ВідповістиВидалитиТоталітаризм виникає на зламі епох, коли відходять у минуле підвалини суспільства і великі маси населення виявляються дезорієнтованими і не знають, як вписатися в нову епоху, що робить базу для розвитку цього режиму. Порядок, що є винятком при інших формах правління, встановлюється тільки тоталітарним режимом.
В узагальненому вигляді можна виділити наступні характерні риси тоталітаризму:
- Висока концентрація влади, її проникнення в усі сфери життя суспільства. У тоталітарній свідомості влада і народ представляється як єдине ціле;
- Існування єдиної правлячої партії на чолі з харизматичним лідером;
- Існування в суспільстві тільки однієї ідеології, що претендує на монопольне володіння істиною;
- Монополія на інформацію та контроль над ЗМІ, які використовуються для політичної пропаганди з метою маніпулювання суспільною свідомістю;
- Наявність потужного апарату соціального контролю, примусу та залякування населення;
- Державний контроль над економікою.
Як показала історія, система влади, побудована на верховенстві моноидеологии та відповідної їй структурі політичних інститутів та норм, не спроможна гнучко реагувати на інтенсивну динаміку суспільного розвитку. У сучасному суспільстві тоталітаризм не може забезпечити політичний розвиток й економічну ініціативу громадян. Це політично неконкурентна система влади.
У березні 1921 р. відбувся черговий X з'їзд РКП(б), на якому В.Ленін переконав своїх однодумців у необхідності нової економічної політики (Л.Троцький звернувся до ЦК РКП(б) з подібною пропозицією ще в лютому 1920 p., але її було відхилено). Основними складовими непу були: відновлення торгівлі та товар-но-грошових відносин; введення стійкої грошової одиниці, надання їй конвертованості; дозвіл приватної торгівлі; денаціоналізація середніх та дрібних підприємств, повернення їх старим власникам; введення господарчого розрахунку на підприємствах (право продажу надпланової продукції); дозвіл іноземних концесій (передача на певних умовах і на певний термін права експлуатації окремих державних об'єктів); відновлення матеріальних стимулів виробництва, розвиток кооперації та оренди; зменшення державного втручання в економіку; заміна продрозверстки продподатком. Неп мав забезпечити виживання більшовицького режиму в умовах міжнародної ізоляції і масових виступів населення. Проте ленінська партія погоджувалася лише на тимчасовий компроміс із підприємництвом, не збиралася відмовлятися від мрії створити соціалістичну економіку. Саме тому уряд залишав за собою контроль за такими «командними висотами» в економіці, як важка промисловість,банки, транспорт і зовнішня торгівля.
ВідповістиВидалитиУ сільському господарстві неп передбачав цілу систему заходів, серед яких найголовнішою була заміна продрозверстки продподатком. Розмір продподатку визначався напередодні посівної й був вдвічі меншим, ніж розмір продрозверстки, передбаченої на 1921 р. Селянам дозволялося продавати надлишок продукції на ринку, організовуватися в кооперативи, а також орендувати землю та використовувати найману працю.
У промисловості неп передбачав повернення дрібних та середніх підприємств їх власникам, проведення децентралізації управління промисловістю. Підприємства могли об'єднуватися в трести. Було відмінено обов'язкову трудову повинність, створювались умови для формування ринку робочої сили. У промисловості також дозволялося використання найманої праці та оренди. Під час проведення нової економічної політики залучався іноземний капітал шляхом створення концесій та спільних підприємств.
У галузі торгівлі створювалися умови для розвитку трьох її форм: приватної, державної та кооперативної, організовувались ярмарки. У 1922— 1924 pp. було введено в обіг нову грошову одиницю — червонець, який дорівнював 10 золотим карбованцям, став конвертованим і сприяв оздоровленню економіки в цілому. Було введено єдину систему податків, створювалися ощадні каси та Ощадний банк.
Політика непу була неоднозначно сприйнята деякими діячами компартії України, які виступили проти заміни продрозверстки продподатком. Але, незважаючи на це, нові віяння поширилися й на українських землях. В умовах непу довоєнного рівня досягли галузі легкої, харчової промисловостей, виробництво предметів споживання.
Підсумки непу досить суперечливі та неоднозначні. Було відновлено господарство, зруйноване за роки війни. Зросло промислове та сільськогосподарське виробництво, пожвавилася торгівля і товарообмін, була знята соціальна напруга. Проте відставала більшість галузей важкої промисловості, які, так само, як транспорт, зв'язок, зовнішня торгівля, були лід контролем держави. Ставала все очевиднішою невідповідність між ідеологією більшовиків і практикою.
Як на твій погляд НЕП приніс зміни в економікута які ?
ВидалитиПо ідеї НЕП мав бути підходящим рішенням в ситуації, що склалася на той момент в державах. Адже він припускав такі зміни в політиці як:
Видалити- заміна продрозкладки продподатком; при цьому продподаток повинен бути менше продрозверстки, а його розмір заздалегідь повідомлявся селянам;
- Бідні селяни взагалі звільнялися від податку;
- Після виплати податку селяни отримували право вільно розпоряджатися плодами своєї праці, продавати їх, це сприяло підвищенню матеріальної зацікавленості селян у виробництві сільськогосподарської продукції;
- Передача дрібних і середніх підприємств приватним власникам;
- Відродження торгівлі та товарно-грошових відносин, дозвіл на приватну торгівлю;
- Ліквідація безкоштовних послуг;
- Здача в оренду, концесію частини дрібних і середніх підприємств;
- Впровадження системи вільного найму робочої сили, матеріальне стимулювання працівників;
- Введення стабільної валюти - червінці;
- Децентралізація системи управління;
- Розвиток підприємництва;
- Розвиток кредитної, виробничої, збутової кооперації.
Але суперечливість яка відбувалася в політиці згубно вплинула на подальше існування такого поняття як НЕП. Це було обумовлено прагненням радянського керівництва «викачати» з української села якнайбільше ресурсів суто силовими, перевіреними в роки війни методами, якомога довше користуватися без всяких обмежень продовольчими ресурсами республіки. На інтереси українського селянства не звертали уваги. У цьому і полягає головна особливість переходу до непу в Україні. Крім того, особливостями непу в Україні також були: великі податки, ніж в інших радянських республіках; впровадження непу супроводжувалося боротьбою із селянським повстанським рухом. У деяких губерніях розмір продподатку прирівнювався валовому збору зерна, тобто все вирощене підлягало вилученню.
Безперечним успіхом НЕПу було відновлення зруйнованої економіки, причому, якщо врахувати, що після революції Росія втратила багато висококваліфікованих кадрів (економістів, управлінців, виробничників), то успіх нової влади стає ще більшим, стаючи справжньою "перемогою над розрухою". В той же час, відсутність тих самих висококваліфікованих кадрів стала причиною прорахунків і помилок.
ВідповістиВидалитиЯкщо НЕП - це вихід із розрухи. то чому ж його згорнули в кінці 20 років?
ВидалитиЯк і кожна перехідна модель, НЕП не міг остаточно стабілізувати економічний розвиток. Наприкінці 20-х років резерви "ефекту відбудування" вичерпались, країна перебувала на межі гострої кризи, в основі якої лежала нестача капіталів для реконструкції промисловості. Виявили брак металу, а потім інших матеріалів та сировини, що було зумовлено новим будівництвом, напруженими планами випуску продукції на діючих підприємствах. На мою думку, це і стало причиною згортання НЕПу.
ВидалитиСтановище України на початку 20-х років було надзвичайно важким. Українські землі знову потрапили під іноземне панування. На основній їх частині була утворена Українська РСР, народ якої пережив небачені в історії людства страхіття тоталітарного режиму. Було створено апарат насильства у вигляді ЧК (“чрезвьічайная комиссия”), будувалися концентраційні табори. Велася безкомпромісна боротьба з “контрреволюцією”. У 1920 p. Л. Троцький пропонував всю країну перетворити на гігантський концентраційний табір, створивши “трудові армії”, в яких кожен повинен був вважати себе солдатом праці. Репресивна машина почала застосовуватися повним ходом проти селянства.
ВідповістиВидалитиТака антинародна політика, а також літня засуха 1920 p. довели економіку України до катастрофи.
Коли Ю. Пілсудському було передано всю повноту громадянської влади в новій державі, за його розпорядженням був сформований новий уряд. Цей уряд декларував введення громадянських свобод, видав 8-и годинний робочий день. Пізніше, самого Пілсудського було оголошено тимчасовим "начальником держави".
ВідповістиВидалитиТому, я вважаю, що Юзефа Пілсудського вважають одним з найбільш шанованіших лідерів в історії країни, через його політику, яка дала почакот демократичній Польщі.
Юзеф Пілсудський « начальник», який створив собі державу.Польський державний і політичний діяч. Один з ідеологів і провідних політиків польського визвольного руху, виступав за відновлення сильної польської держави, здатної протистояти сусіднім країнам. Під час Першої світової війни — командир польського легіону, що воював проти Росії на боці Німеччини. В 1918-1922 рр. "начальник" (диктатор) польської держави. Один з ініціаторів польсько-радянської війни. 1926 р., бувши прибічником сильної державної влади, здійснив військовий переворот і встановив режим особистої диктатури — "санації". Здійснював політику всілякого зміцнення держави, придушення революційного руху, національного пригнічення непольского населення. Польща Пілсудського далеко не була взірцевим суспільством. Та переконаність у абсолютній цінності власної незалежної держави увійшла в кров переважної більшості поляків саме за два десятиріччя існування «міжвоєнної», як кажуть наші західні сусіди, Польщі. Пілсудський нерозривно пов'язав своє ім'я у свідомості більшості поляків з відбудовою незалежності, зі створенням польської держави. Він вчасно народився, вчасно діяв - Польща на початку ХХ сторіччя потребувала саме такого діяча, і навіть вчасно помер - доживши до 1939 року маршал мав би потім чималі клопоти із своїм посмертним іміджем. «Пілсудський здобув собі таку славу, яка у Польщі напевно вже не випаде нікому протягом наступної пари століть», - стверджує політолог та історик Мєчислав Прушинський.
ВідповістиВидалитиЮзеф Клемент Пілсудський народився 5 грудня 1867 року в м.Зулуве в Литві. Він був четвертою дитиною Юзефа Вінценти і Марії (уродженої Білевич) Пілсудських. Після нього на світ з'явилося ще п'ятеро синів і три дочки, останні дити-близнюки вмерли в грудному віці.
ВідповістиВидалитиРодина належала до древніх родів литовської шляхти, цілком полонізованої ще кілька століть назад. Її корені губилися в мороці історії. Легендарні свідчення зв'язували рід Пілсудских зі згаданим в документах XV століття Гінетом, а через нього з міфічною великокнязівською династією Довспрунга, що правила Литвою ще до Гедиміна .
Пізніше, коли Юзеф Пілсудський досяг найвищих посад у Речі Посполитій, це князівське минуле стало предметом гострих суперечок. Прихильники з повною серйозністю вказували на царські корені Коменданта, бачачи в цьому ще один аргумент, що обґрунтовує його призначення панувати. Вороги нещадно знущалися з цієї генеології і доводили її історичну неспроможність.
Юзеф Пілсудський і його колеги, колишні легіонери, постійно конфліктували з ветеранами війни з колишніх австро-угорських армій та з політиками правиці стосовно власне побудови вищого командування збройними силами і відповідних стосунків з урядом. Вороги Пілсудського наполягали на першості військового міністра, який був підзвітний перед сеймом і в такий спосіб репрезентував принцип громадянського, конституційного контролю над збройними силами. З свого боку, Пілсудський доводив, що, оскільки польські уряди були напрочуд нестабільні і всі посади військових міністрів також нетривкі, збройні сили мають бути захищені від партизанського політичного впливу за допомогою командної структури, яка гарантує автономію та верховенство Генерального інспектора, посадовця, що має обійняти пост головнокомандувача в разі війни. Цей порядок також диктувався, вважав Пілсудський, ненадійним геополітичним становищем Польщі. До того ж, аргументація Пілсудського на користь автономії військового командування йшла від його побоювання, що відновлена Польща могла б знехтувати військовим устроєм, який суспільство та сейми старої держави мали протягом сторіччя перед поділом.
Oсобистість останнього гетьмана України досі привертає увагу своєю неоднозначністю. Прийшовши до влади 29 квітня 1918, в період хаосу, розрухи, внутрішньої і зовнішньої нестабільності, він зробив все можливе для створення дієздатної держави. На противагу руйнівним соціальних експериментів в радянській Росії, в Українській Державі Павла Скоропадського йшов процес творчого творення, спрямований на розвиток всіх сфер економічної, соціальної та культурного життя. Зміни, що відбулися в країні за все за сім з половиною місяців його гетьманства, свідчили, що Україна, як Фінляндія та Польща, вже тоді мала шанс стати цивілізованою європейською державою.
ВідповістиВидалитиАле саме Скоропадський, який так багато зробив для України, найбільше піддався нищівній критиці з боку різних політичних сил, часто взаємовиключних один одного. У своєму неприйнятті об'єдналися українські патріоти і російські шовіністи, соціалісти і монархісти. Лідери Української Центральної Ради називали гетьмана зрадником, російським шовіністом, німецької маріонеткою. Особливо витонченим був В. Винниченко, який в самій непристойною формі висловлювався про Скоропадського, обзиваючи «слинявим генералом» і не тільки. Під стать звучали звинувачення з боку представників білого руху. Вони з сарказмом називали Скоропадського «оперетковим» гетьманом, сепаратистом, «другим Мазепою». Ще далі пішли більшовики, які звинуватили гетьмана в найтяжчих злочинах проти українського народу. На жаль, і сьогодні, коли заслуги Скоропадського перед Україною незаперечні, спрацьовують стереотипи в оцінці його ролі у вітчизняній історії.
Найважливішим досягненням гетьманату характеризувалася національно-культурна політика. Новою владою були зроблені спроби українізації державного апарату і системи освіти:
ВідповістиВидалити- Поряд з російськими гімназіями утворювалися українські, яких восени 1918 р налічувалося 150;
- Був прийнятий закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України;
- Відкрилися нові українські університети, перший з яких - в Києві та Кам'янці-Подільському;
- В російськомовних університетах - Київському, Харківському, Одеському почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права.
24 листопада 1918 була відкрита Українська Академія наук, першими академіками якої стали відомі вчені Д. Багалій, А. Кримський, В. Вернадський, В. Косинський та ін. Президентом УАН був обраний В. Вернадський. В Українській державі були організовані Національна бібліотека, Національний архів, Національна галерея мистецтв, Національний історичний музей, Український національний театр під керівництвом П. Саксаганського, «Молодий театр» Л. Курбаса, Державний симфонічний оркестр, Українська державна капела та ін.
5. Зовнішня політика П. Скоропадського Однією з головних завдань гетьманського уряду була боротьба за міжнародне визнання Української держави. Найважливішими напрямками зовнішньої політики були:
- Союз з Німеччиною, з якою були встановлені дипломатичні відносини;
- Встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами; в період гетьманату Україну визнали 30 країн, a 10 з них мали свої представництва в Києві; Україна мала своїх представників в 23 країнах;
- Підписання мирного договору з радянською Росією (12 червня 1918 г.);
- Дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, яка намагалася анексувати (захопити) східні землі і Холмщину;
- Були встановлені політичні та економічні відносини з Кримом, Доном, Кубанню.
Але Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, не визнала Гетьманську державу.
Внутрішня політика. У початковий етап існування Директорії у виробленні її політичного курсу активну роль відіграв Володимир Винниченко. Відразу після зайняття Києва (14 грудня 1918 року) Директорія оприлюднила ряд свідоцтв, спрямованих проти поміщиків і буржуазії. Була прийнята постанова про негайне звільнення всіх призначених при гетьмані чиновників. Уряд мав намір позбавити промислову й аграрну буржуазію виборчих прав. Владу на місцях передбачалося передати Трудовим радам селян, робітників та трудової інтелігенції. Через такий радикалізм Директорія залишилася без підтримки переважної більшості спеціалістів, промисловців та чиновників державного апарату. 26 грудня 1918 року Директорія видала Декларацію, з прийняттям якої почалася аграрна реформа та в якій Директорія УНР заявила про намір експропріювати державні, церковні та великі приватні землеволодіння для перерозподілу їх серед селян. Було задекларовано про вилучення землі у поміщиків без викупу, але щоб їх заспокоїти, було обіцяно: компенсацію затрат на різноманітні (агротехнічні, меліоративні тощо) вдосконалення, раніше проведені у маєтках; оголошено про недоторканність земель промислових підприємств і цукрових заводів; за землевласниками залишались будинки, де вони до цього жили, породиста худоба, виноградники; конфіскації не підлягали землі іноземних підданих. Але, незважаючи на ці досить помірковані заходи, поміщики і буржуазія в Україні були незадоволені політикою Директорії, яка відкрито ігнорувала їхні інтереси. У руках деяких заможних селян залишилися ділянки площею до 15 десятин землі. Однак влада у формі диктатури була виправданою лише на перший погляд. Насправді ж це призвело до кризи влади. По-перше, серед членів Директорії не було згоди щодо напряму найближчої політики. По-друге, її діяльність паралізувалася особистим суперництвом В. Винниченка і С. Петлюри.
ВідповістиВидалитиЗовнішня політика. Директорії вдалося досягнути розширення міжнародних зв'язків УНР. Україну визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але їй не вдалося налагодити нормальних стосунків з країнами, від яких залежала доля УНР: радянською Росією, державами Антанти та Польщею. 31 грудня 1918 року Директорія запропонувала Раді Народних Комісарів РСФРР переговори про мир. Раднарком погодився на переговори, незважаючи на те, що не визнавав Директорію представницьким органом українського народу. Під час переговорів радянська сторона відкинула звинувачення у веденні неоголошеної війни, лицемірно заявивши, що ніяких регулярних російських військ в Україні немає. Зі свого боку, Директорія не погодилася на об'єднання Директорії з українським радянським урядом і відмовилася прийняти інші вимоги, що означали самоліквідацію УНР.
До повного вирішення земельної реформи Директорія Української Народної Республіки оголосила: всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їх власників непорушними, а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян, в першу чергу тих, хто пішов у військо Республіки для боротьби з бувшим гетьманом. Ця постанова стосується також до монастирських, церковних і казенних земель.
ВідповістиВидалити... Відновлено восьмигодинний робочий день… право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних комітетів…
Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу... Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючим – робітництву й селянству, тим класам, що здобули владу своєю кров’ю...
Так звані «пануючі класи», класи земельної, промислової буржуазії, за сім місяців … свого панування на Україні доказали свою цілковиту нездатність і надзвичайну шкідливість для всього народу і управління державою...З боку революційного правительства, поставленого народом, що в гніві й муках постав проти цих гнобителів, було би злочинством супроти всього краю після всього цього допустити ці класи до участі в управлінні країною…
Директорія вважає своїм обов'язком взяти під керування УНР головні галузі української промисловості і направити господарство в інтересах працюючих класів і всього громадянства, а не малої групи класу великовласників...
У сфері міжнародних відносин Директорія стоїть на ґрунті цілковитого нейтралітету і бажання мирного співжиття з народами всіх держав…
...Класам нетрудовим треба розумно і чесно признати шкідливість і несправедливість їхнього бувшого панування і раз на все примиритися з тим, що право рішати долю більшості народу повинно належати тій самій більшості, себто класам трудовим.
У країні, де панувала анархія, а наступ на здобуту незалежність вели більшовицькі та білогвардійські війська, влада не могла приділити належної уваги врегулюванню проблем національних мен-шин. Директорія УНР декларувала відновлення принципів етнонаціональної політики Центральної Ради, підтвердила необхідність відновлення дії національно-персональної автономії. У грудні 1918р. було підтверджено чинність відповідного закону. Тимчасово при уряді працював відділ у справах національних міністерств. Однак, з огляду на різні обставини, розпочало роботу лише одне з них – з єврейських справ.
ВідповістиВидалитиДиректорія, створивши національним меншинам правові умови їх діяль-ності, водночас вживала і протилежних заходів, порушувалися мовні права росіян, у Києві було замінено російськомовні вивіски на крамницях на україномовні, вимоги поляків надати їм національно-персональну автономію не знаходили підтримки. Це пов’язували з мовними проблемами українців у Польщі. Примусова українізація не сприяла діалогу з національними меншинами. Фактично політичні сили, які представлялиінтереси меншин, відмовилися від співробітництва з Директорією у розбудові української держави. Росіяни взагалі зігнорували співпрацю з новою владою. Поляки більше переймалися відновленням власної державності. Ці стосунки особливо загострилися у зв’язку з проголошенням ЗУНР та намірами її до злуки з УНР, що обумовлювала зміну державних кордонів.
Історія анархістського руху в Україні являє собою глибоко науковий інтерес, особливо в наші дні, в умовах сучасної незалежної України. Справа полягає в тому, що сьогодні деякі політики під виглядом боротьби за демократію прагнуть нав’язати суспільству фактично вседозволеність, анархізм. Адже відомо, що будь-яка держава, в тому числі і Україна, не потерпить анархічного варіанту розвитку, вона буде змушена протиставити анархії силу своїх державних інститутів влади. Таке відбувалося у свій час із анархістським рухом, лідером якого був Нестор Махно.
ВідповістиВидалитиАктуальність вивчення даної проблеми полягає в тому, що сьогодні, на сучасному етапі відродження незалежності України, виникла необхідність ще раз дати оцінку як самому анархізму в цілому, так і лідерам, які представляли цей рух.
Неможливо говорити про анархістський рух в Україні, не проаналізувавши діяльність Махна і махновців, не розглянувши, як виглядає вчення анархізму не у статтях, брошурах і книгах, таких відомих теоретиків анархізму, як М. О. Бакунін, П. О. Кропоткін та ін., а в реальному житті, тобто в масових діях. Адже махновщина являє собою найвищий прояв анархістської теорії і практики за всю історію існування анархізму.
Очолюючи в 1918-1921рр широкі селянські маси в центральній частині Лівобережної України, Махно боровся із всіма властями і режимами, що існували в той час. Він вів боротьбу не тільки з військами Центральної Ради, ген. Скоропадського, Директорії, але й проти військ Денікіна, Врангеля, Каледіна, Григор’єва, а також з австро - німецькими та антантівськими інтервентами як самостійно, так і в складі Радянської Армії. Махно сприяв розгрому об’єднаних сил внутрішньої і зовнішньої контрреволюції. Парадоксально, що комуністична влада встояла і укріпилась завдяки значному внеску революційної боротьби махновців з численними контрреволюціями.
ВідповістиВидалитиІсторіографія анархо-махновського руху на території центральної частини Лівобережної України бере свій початок в 1920-ті роки, коли підбивались підсумки революції, був свіжий погляд на ті чи інші події, велись спори, публікувались спогади як самих лідерів махновського руху, так і учасників, очевидців, а часом і тих, хто стояв по інший бік барикад. До цього періоду слід віднести праці Н. І. Махна, П. Аршинова, В. Руднєва, Ем. Ярославського, В. Винниченка, М. Герасименка, Г. Зінов’єва та ін.
Відомий історик В. Винниченко одним з перших характеризував Махна: “...неможливо з певністю сказати нічого навіть про таку відому постать у повстанському рухові, як Махно. З оповідань одних він ідейний анархіст, свідомий українець, з романтичним устроєм свого війська, на зразок запорізького; з оповідань других — це просто бандит, безпринципний, антиукраїнець” .
Безумовно, Махно був анархістом. Він і його оточення дотримувались думки, що анархістський рух — це суспільно-політичний рух, основна ідея якого полягає: по-перше, в запереченні всякої державної влади; по-друге, в проповіді нічим не обмеженої свободи, кожної окремо взятої особистості; по-третє, в непідлеглості меншості більшості.
Багатьох цікавить, звідки сталося 8 березня. З історії відомо, що виник він в зв'язку з боротьбою жінок за свої права. Вперше зібралися представниці взуттєвих, текстильних, швейних фабрик в Нью-Йорку саме 8 березня. А сталося це в 1857 році, коли умови праці жінок були надзвичайно важкими: працювали вони по 16 годин, при цьому важка праця оцінювався дуже низько - жінки отримували тільки частина від тієї суми, яка покладалася за ту ж роботу чоловікам.
ВідповістиВидалитиСаме тому головні вимоги робітниць зводилися до того, щоб робочий день (з важкими умовами) тривав не більше 10 годин, а заробітна плата була такою ж, як у чоловіків. Численні маніфестації призвели до того, що деякі вимоги були виконані, в тому числі введено більш короткий робочий день. У ті роки в США повсюдно утворювалися профспілки. Одним з наслідків маніфестацій, які пройшли восьмого березня 1857 року року, було утворення профспілки, членами якого стали виключно жінки. Крім того, з цього моменту жінки почали вимагати, щоб їм надавалися виборчі права.
Імовірно, термін приурочений до однієї або декількох подій:
ВідповістиВидалитиСтрайк американських текстильних робітників у 1857–58 роках. Жінки, які брали участь у демонстрації, боролися за рівну оплату. 8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці виступили з вимогами рівної з чоловіками зарплати, поліпшення умов праці, 10-годинного робочого дня (марш порожніх каструль).
Демонстрація «соціалістичних жінок», що відбулася в Нью-Йорку 8 березня 1908 року, пов'язана з текстильними страйками у 1857–58 роках. Демонстрація відбулася частково для прав жінок на виробництві, а почасти як реакція руху суфражизму. В останню неділю лютого 1908 року тисячі жінок знову вийшли на вулиці Нью-Йорка. Жінки вимагали виборчого права, виступили проти важких умов праці та проти праці дітей. У 1909–1910 рр. у США в останні тижні лютого відбулися марші та страйки жінок, очолені Соціалістичною партією Америки.
Російська жіноча демонстрація 8 березня 1917 р. (на думку декого, як прелюдія до російської революції). У 1917 році в Росії, у той час як два мільйони солдатів загинули під час війни, жінки вибирають останню неділю лютого вийти з претензіями «хліб і мир». Ця історична неділя припадає на 23 лютого за юліанським календарем, або 8 березня за григоріанським — на початку російської революції. Чотири дні потому цар зрікся престолу, і тимчасовий уряд надав право голосу для жінок. Таким чином, уперше в Росії, і лише в єдиному місті — Петрограді (тепер Санкт-Петербург) — вперше був відзначений жіночий день у 1913 році.
Взагалі історія України на мою думку за весь навчальний рік була дуже різноманітною на теми та водночас доступною для вивчення. На початку навчального року ми вивчали соціально-економічний стан України. Вивчення історії почалосяс 19 століття. За весь навчальний рік ми вивчали різноманітні партії, культурне становище України. Моїми улюбленими темами були Перша Світова Війна та Українізація.Отже, історія України в 10 класі є дуже пізнавальною, та цікавою для вивчення.
ВідповістиВидалитиЗа весь рік навчання історії України, мені найбільше сподобалася тема під назвою "Політика коренізації СРСР 1923-1930". Так як там було затверджено "документ про коренізацію", тобто в тому документі йшлося про те, що українську мову було затверджено у всіх закладах навчання, можна було українцям спілкуватися між собою рідною мовою, а не підкорятися іншим верствам населення, які проживають на Українській землі.
ВідповістиВидалитиНа мою думку, українці найбільше чекали коли відбудеться ця подія, коли нарешті в Україні, всі документи ЗМІ, всі навчальні заклади будуть переведені на українську мову. Навіть потім з часом було відновлено українську православну церкву.
Моєю улюбленою темою в з історії України була роки світової війни на тереторії України і такі теми як "Бойові дiї на тереторії Укранріи", "Життя на фронті і в тилу", Україна в перші роки світової війни ".
ВідповістиВидалитиТакоже вивченія культурного і духовного життя в Украні 1917-1921 років
Предложенный
Судячи з висловів , які належать Теодору Рузвельту, він був відповідальною, освідченою, розумною и мудрою людиною. Його дії були чіткими та обгрунтованими , тому що від них багато чого залежить. Не вважав жорсткі методи дієвими та вважав, що краще помилитися, чим зовсім нічого не робити, адже " Ніколи не помиляється той, хто нічого не робить".
ВідповістиВидалитиРузвельту належить такий вислів:"Головна формула успіху- знання, як поводитися з людьми.Судячи з цього вислову для Рузвельта успіхом було те, як він поводиться з людьми. Адже за цим висловом можна сказати, що він був доброю та розумною людиною, яка не боялася ніяких перешкод в своїй діяльності.
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиЗ цитати Рузвельта " Великою нацією нас робить не наше багатство , а те, як ми його використовуємо." Можна зрозуміти, що він використовував багатство за для поліпшення умов життя людей,що робило націю величнішою.
ВідповістиВидалитиЗ усіх висловів можна сказати, що Теодор Рузвельт був дуже розумною людиною, його дії були чітко обдумані. "Ніколи не помиляється той, хто нічого не робить"-з цього вислову зрозуміло, що Теодор Рузвельт мав на увазі, що кожна людина помиляється, але на цих помилках ми вчимося, потрібно тільки працювати заради гарного результату.
ВідповістиВидалитиКрилатий вислів Теодора Рузвельта:"Ніколи не помиляється той, хто нічого не робить" характеризує його як людину, яка не боїться робити помилок заради гарного результату у майбутньому. Адже життя - це вічний пошук себе, постійна боротьба за своє призначення. І якщо в цій боротьбі з'являються «рани» і «садна», то це не привід для зневіри. Тому що це ваші власні помилки, на які ви маєте право. Корисно тільки проаналізувати досвід минулих помилок і гарненько обміркувати, що зробити, щоб у майбутньому їх уникнути.
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиЯ вважаю, якби В. Ленін не написав цих 5 ознак імперіалізму, то не було б незалежності та прогресивного розвитку у всіх країнах. Також не було б закінчення територіального розподілу світу між великим державами .
ВідповістиВидалитиЛенін бачив перспективи Росії не як послідовного проведення буржуазно-демократичних перетворень, лише незначно здійснених внаслідок революції 1905-1907 рр., а як встановлення соціалістичної республіки з регулюванням економічного життя за загальним планом.Основу для таких перетворень Ленін знаходив у "механізмі суспільного господарювання", створеному "державно-капіталістичної монополією" військового часу, яку Ленін закликав звернути "на користь всього народу".
ВідповістиВидалитиВ післявоєнний період в провідних країнах світу відбувався швидкий розвиток міжнародних монополій та прискорився розвиток міжнародних промислових трестів і концернів, що орієнтуються переважно на створення власної закордонної виробничої бази. Ленін вважав це однією з ознак імперіалізму, який характеризував, як " паразитичний" , " загниваючий" та " вмираючий" капіталізм .
ВідповістиВидалитиВизначення капіталізму Леніна:«капіталізм на тій стадії розвитку, коли склалося панування монополій і фінансового капіталу, почався розділ світу міжнародними трестами і закінчився розділ всієї землі найбільшими капіталістичними країнами». У повному обсязі ознаки імперіалізму були притаманні лише групі великих держав.
ВідповістиВидалитиЗ курсу історії я дізналась:
ВідповістиВидалитиХаритоненки — рід українських цукрозаводчиків зі Слобожанщини, землевласників, купців, промисловців, благодійників, меценатів середини 19 — початку 20 століть. Розквіт роду припав на покоління Івана Харитоненка, який у 1850 відкрив власну справу у Сумах .Перші цукрові заводи орендував у с. Улянівка та Старе. На цукрових заводах Харитоненків, оснащених найновітнішим обладнанням, застосовувались передові технології цукроваріння. Незмінно високої якості продукція постійно утримувала нагороди на Всеросійських та міжнародних виставках. Постійна благодійна діяльність Харитоненків принесла процвітання Сумам.
Терещенки — козацько-міщанський рід Глухівщини. Терещенки в 1870 р. заснували «Товариство цукробурякових та рафінадних заводів братів Терещенків». Родоначальник сімейної справи - Артем Терещенко. Вже на початку ХХ ст. родина Терещенків мала у своєму розпорядженні 11 цукрозаводів , на яких вироблялося 9-10 % загальноросійського цукру.
Терещенки — козацько-міщанський рід Глухівщини, який у 1870 отримав дворянський статус.
ВідповістиВидалитиКочубеї-козацький рід кримськотатарського походження. Заснований беєм Кучуком (Кучук-беєм), що наприкінці 17 століття переїхав з Кримського ханства на постійне проживання до Лівобережної України, де охрестився з ім'ям Андрій.
Харитоненки — рід українських цукрозаводчиків зі Слобожанщини, землевласників, купців, промисловців, благодійників, меценатів середини 19 — початку 20 століть. З 18 квітня 1899 отримав дворянський статус. Чоловіча лінія роду перервалася 1927 через самогубство Івана Харитоненка.
Харитоненки - рід українських цукрозаводчиків зі Слобожанщини. Постійна благодійна діяльність Харитоненків принесла процвітання Сумам і була, в свою чергу, відзначена вищими нагородами.
ВідповістиВидалитиТерещенки — козацько-міщанський рід Глухівщини . Вже в перші два десятиліття діяльності Товариства братів Терещенків, у тому числі й кризові роки (1843—1876 рр.), його власники отримували величезні прибутки. Так, у 1872—1873 рр. від шести цукрозаводів (у тому числі трьох цукрозаводів Миколи Терещенка) було одержано 376 230 крб. чистого прибутку
Кочубе́ї (рос. Кочубеи) — козацький рід кримськотатарського походження.Син першого православного Кочубея - Леонтій Андрійович - був військовим товаришем, а онук Василь Леонтійович став генеральним писарем, суддею Війська Запорозького.
Я згодна з цим висловом, наше завдання, щоб держава стала незалежною не тільки на словах, а й на далі. Адже ніхто не зможе зробити з нас націю, доки ми самі цього не захочемо.Кожна людина вільна і незалежна, та має свою думку. Незважаючи на це все, ми повинні залишатися українцями та бути однією єдиною нацією.
ВідповістиВидалитиЯ згодна з думкою Липинського, адже поки народ сам не зрозуміє, що майбутнє їхньої держави в його руках, доти не буде справжніх змін, не буде вільної і незалежної держави.Кому як не нам, патріотам своєї країни, добиватися кращого майбутньго, бо ніхто інший боротися за нас не буде.
ВідповістиВидалитиЯ згодна з точкою зору Липинського ,тому що пока люди самі не захочуть бути єдиною нацією .То їх ніхто не заставить бути єдними. І не треба чекати пока над Україною повисне загроза,одним людям треба починати ставати справжніми українцями, іншим долучатися до загальної справи. Бо тільки так, ми переможемо всі негаразди .
ВідповістиВидалитиЗараз в нашій країні дуже тяжка ситуація, я вважаю, що труба перестати шукати крайніх, треба почати з самого себе. Є надвя, що врешті-решт закінчиться ця війна. «Не питай,щотвоя Батьківщинаможе зробитидля тебе, запитай, що ти можеш зробити длясвоєї Батьківщини». Цим, напевно, й керуються в житті справжні патріоти, з цього, швидше за все й народжується героїзм.
ВідповістиВидалити«Не питай,
ВідповістиВидалитищо твоя Батьківщина може
зробити для тебе, запитай, що
ти можеш зробити для своєї
Батьківщини»
Я вважаю,що в нашому житті дуже багато недоліків,яким потрібно протистояти.Треба відстоювати свою точку зору,і робите це самому,тому що майбутнє нашої країни в наших руках
І всі чомусь забувають, що якщо нічого не робити, то і краще не стане, звинувачують в усьому країну в якій народилися , чекають, що хтось дасть їм нову систему освіти, відремонтує школи, побудує лікарні та заводи і т.д. Але це наша країна і все, що в ній відбувається стосується нас не меньше, ніж інших. Ми маємо пам`ятати: сидячи на одному місці і нічого не роблячи - світ не буде змінюватися. Якщо ти маєш якісь нові ідеї для покращення життя- поділись ними з іншими і разом ми обов`язково зможемо іх втілити!
ВідповістиВидалити"Не питай, що твоя Батьківщина може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для своєї Батьківщини". Всі продовжують говорити про те, як погано у нашій країні, але щось робити щоб стало краще не хоче ніхто. Простіше сидіти й жалітися, що держава для тебе нічого не робить. Робіть те, що може покращити життя людей в Україні. Якщо цього не робить влада, то треба брати владу у свої руки.
ВідповістиВидалитиДобре, але ж вона підкреслила слова,що вони, тобто марксисти лише ділять або присвоюються уже готове.Як ти гадаєш чому саме так ?
ВидалитиПрем'єр-
ВідповістиВидалитиміністр Великобританії Маргарет Тетчер у
1983 р. в одному зі своїх виступів
говорила: «Мені здається, що марксисти
існують тільки для того, щоб розподіляти
в суспільстві матеріальні цінності,
створені іншими».
Людина — суб'єкт і головна дійова особа
суспільства,а марксисти вважають,що людина відкидає матеріальний розрахунок і вигоду,що живе лише суспільними потребами і матеріалами.Марксизм став важливою віхою у розвитку суспільноії думки,у ньому абсолютизується роль класово боротьби і насильства,заперечує можливісь прогресивної еволюції суспільства.
Так я погоджуюсь с тобою, що марксим важлива віха історії, але чому про них писали і говорили, що вони ділять або привласнюють, чи роздають вже готові цінності, тобто це може бути товар, послуги?
ВидалитиЯ вважа, що марксисти теоретично обґрунтували модель суспільства, вільного від приватної власності, експлуатації і всіх форм соціальної нерівності. Воно, на думку філософа, мало стати початком справжньої історії людства. Комунізм, вважав Маркс, прийде на зміну колишнім «експлуататорським суспільствам»
ВідповістиВидалитиДобре,а от подумай марксизм чи то майбутній комунізм "прийшов" , як ти гадаєш, як народ ставився до такого нового устрою у суспільстві?
ВидалитиЯ вважаю, що народ ставився добре, адже була прийнята ліквідація відмінностей між містом і селом, розумовою і фізичною працею
ВидалитиЯ вважаю,що засоби виробництва і робоча сила-два фактори теорії марксизму.Для марксизму це принципово важливо,так як показує,що не всі фактори створюють додатковий прибуток,а тільки робоча сила та засоби виробництва.
ВідповістиВидалитиЯ ставлюся до висловлювання Маргарет Тетчер досить неоднозначно. На відміну від М. Тетчер, яка вважала, що марксисти лише переоцінили і розподілили моральні цінності, які створювалися роками іншими, і не зробили нічого надзвичайного. Я вважаю, що марксизм є результатом всього попереднього розвитку людської думки та критичного узагальнення з позицій революційного пролетаріату практики класової боротьби. Одночасно постання марксизму є переворотом у розвитку суспільної думки людства, оскільки марксизм принципово по-новому підійшов до вирішення безлічі суспільних проблем і запропонував відповіді на найважливіші питання, поставлені самим розвитком історії та сформульовані передовими розумами минулого.
ВідповістиВидалитиЯ вважаю,постання марксизму є переворотом у розвитку суспільної думки людства, оскільки марксизм по-новому підійшов до вирішення безлічі суспільних проблем і запропонував відповіді на найважливіші питання, поставлені самим розвитком історії та сформульовані передовими розумами минулого.Отже, з висловлюванням Маргарет Тетчер я не зовсім погоджуюся.
ВідповістиВидалитиПричаною Першої світової війни яка відбувала з 1914-1918 рік. Самою головною причиною Першої світової війни було :загострення протиріччя між провідними країнами світу у боротьбі за переділ світу. Також міжнародну напругу посили наслідки міжнародних конфліктів. Та мілітаризація країн прискорювала початок війни.
ВідповістиВидалитиНаслідки Першої світової війни :ця війна була самою жахливою та мала дуже великі втрати. У цій війні брало участь 33 країни та понад 10 млн було вбито та 20 млн поранено. Під час війни цілі райони особливо у Північній Франції були перетворенні на пустелю.
Конкретизуй будь- ласка головні причини вступу у війну Англійї та Франції?
Видалити1892 року слід підписання секретної військової конвенції між Францією і Росією. , що мало продовження у 1893 році у вигляді оборонного союзу між двома країнами.
ВидалитиУ 1904 р. підписуалася англо-французька угода, нарешті, підписанням в 1907 році англо-російської угоди завершилося формування АНТАНТИ. Антанта і блок Центральних держав дотримувалися протилежних цілей : перші прагнули до утримання існуючого положення, другі - прагнули до переділу карти світу.
Махно Нестор Іванович, народився 26 жовтня 1888р. у с. Гуляйполе, Російська імперія. Народився у родині Івана Родіоновича Махна, державного селянина та його дружини Євдокії. У 1905-1906р. сприяв українським соціалістом із "Спілки". У 1911-1917 був ув'язнений у Бутирській тюрмі в Москві. 1917 р. Повернувся на Катеринослващину ,де розгорнув широку діяльність, як політики і військовий діяч. Став одним із ініціаторів заснування селянської Спілки. Улітку 1918р. Махно повернувся в Україну де організував невеликий повстанський загін під назвою Чорна Гвардія . Помер у Парижі від сухот. Урну з прахом Махно замуровано в стіні комунарів під номерами 6686 у 87відділі кладовища Пер-Лашез.
ВідповістиВидалитиЦитати Нестора Махно :
-"Бей красных пока пока не побелеют,бей белых пока не по краснеют"
-"не партии будут служить народу, а народ- партиям. Уже теперь... в деле народа упоминаются одно лишь его имя, а вершат дела партии. "
Я вважаю :Нестор Махно був гарним політичним та військовим діячем, дуже добре командував Революційною повстанською армією України ,та був керівником селянського повстання руху 1918-1921р.
Махно Нестор Іванович
ВідповістиВидалитиНародився 26 жовтня 1888 року в с. Гуляйполе в багатодітній родині. Рано втратив батька, з дитинства працював у наймах і отримав лише початкову освіту. Знаходився під впливом різних політичних партій, врешті пристав до гуляйпільської групи "хліборобів анархістів комуністів".Був тричі заарештований за підозрою в причетності до ряду політичних убивств та експропріацій. Звільнений з ув'язнення в березні 1917 року Лютневою революцією, Махно повернувшись в Гуляйполе розгорнув публічну політичну діяльність, очолив кілька революційних організацій. Став одним із ініціаторів заснування Селянської Спілки, очолював місцеву раду робітничих і селянських депутатів. Створена Махном місцева адміністрація провела розподіл маєтностей великих землевласників серед селян, примусила місцевих підприємців підняти заробітну плату.
Улітку 1918 року організував невеликий повстаньський загін під назвою Чорна Гвардія, розпочав боротьбу проти німецько-австро-угорських окупантів та уряду гетьмана.З початку січня 1919 року Махно розпочав боротьбу проти денікінців, військ Директорії та Антанти. Його повстанська армія увійшла до Радянської Армії і згодом отримала назву "третя бригада Першої Задніпровської дивізії".Протягом вересня-жовтня 1918р. війська Махна вели бої проти армії Денікіна, знищуючи окремі частини та руйнуючи тилові комунікації. За військові дії проти Денікіна в 1919р., що уповільнили просування Добровольчої армії на Москву ,Нестор Махно був нагороджений орденом Червоного Прапора. Також з кінця листопада 1920р.по серпень 1921р.вів виснажливу і запеклу боротьбу проти більшовицької влади,здійснивши ряд повстанських походів.
Нестор Махно політичний та військовий діяч, командувач Революційної повстанської армії України,керівник селянського повстанського руху та відомий анархіст.Його організаторські та військові таланти незаперечні, відпрацьована ним тактика повстансько-партизанської боротьби вивчалася в багатьох арміях світу.До сьогоднішнього дня постать Нестора Махна викликає суспільний інтерес. Я вважаю, що Нестор Махно-одна із суперечливих особистостей революційного руху ХХст. З одного боку за своїми анархістським поглядам Нестор Махно виступав захисником прав людини, її життя і свободи. Але з іншого розширював порочне коло насильства і жорстокості, не ставлячи ні в що цінність людського життя.
Не́стор Іва́нович Махно́ народився 26 жовтня 1888, с.Гуляйполе Олександрівського повіту Катеринославської губернії, Російська імперія (нині м.Гуляйполе Запорізької області, Україна) — помер 25 липня 1934, Париж, Франція — політичний та військовий діяч, командувач Революційної повстанської армії України, керівник селянського повстанського руху 1918–1921 років, відомий анархіст та тактик ведення партизанської війни.Н. Махно цікава особистість. Він – людина-легенда. Людина – суперечлива, людина про яку ведуться суперечки до нашого часу. Нагороджений найвищим більшовицьким орденом – Бойового Червоного Прапора.
ВідповістиВидалитиМахно – вождь народного повстання, яке жахало і білих, і червоних. Він головнокомандувач Першої Української повстанської армії, з якими рахувалися, і якого боялися. Широким українським степом минула слава про Махно. Полонений ідеєю свободи, невисокий на зріст, якого змогли вбити ні багаторічна каторга, ні велика кількість ран. Він притягував людей, наче магніт. Нерідко військо Махна сягало чверті мільйона чоловік. Махно – це унікальна і складна постать Української національної історії. Він приніс і славу Українському селянству, і завдав колосальних жертв
Народився Нестор 26 жовтня (7 листопада) 1888 року в Катеринославській губернії в невеликому селі Гуляйполе. Початкову освіту отримав в школі рідного села. Через кілька років став робочим на заводі. У 1906 році став членом в молодіжному гуртку анархістів-комуністів «Спілка бідних хліборобів», що діяла на Катеринославщені. З тих пір брав участь в декількох нападах на купців, промисловців. В 1906-1908 роках Махна за участь у експроріаційних акціях кілька разів заарештовувала. Одного разу його навіть засудили до смертної кари, але після замінили вирок довічною каторгою. Так що в 1911 році Махно був поміщений до Бутирської в’язниці. Після Лютневої революції 1917 року у Росії у березні 17 року він повернувся на Катеринославщину, де розгорнув широку діяльність як політик і військовий діяч і став очолювати селянський союз. Одними з дій, яким сприяв Махно, було встановлення робітничого контролю на підприємствах, проведення нових виборів земств. Активна діяльність протягом 1917 року привела до того, що він зайняв пост голови земства, а потім головою з’їзду Рад. Махно брав участь у багатьох з’їздах робочих, селян, конференціях анархістів. У 1918 році організував загін, який виступав проти уряду Української Держави, пізніше — партизанський загін для боротьби з німецькими військами. Потім відбувалися виступи проти режиму Петлюри, однак завершилися невдало. У 1919 році, уклавши угоду з Червоною Армією, очолив бригаду військ проти денікінців. Висловлював незгоду з політикою більшовиків з деяких питань, потім розірвав стосунки із більшовиками, Червоною Армією, але продовжив протистояння з Денікіним. Потім Махно очолив повстання, відбивши наступи Денікіна. У вересні 1919 року з ініціативи Махно була створена революційна повстанська армія. Він також розробив план дій для встановлення народної влади. З кінця листопада 1920 року до серпня 1921 року Махно вів виснажливу і запеклу боротьбу проти більшовицької влади, здійснивши ряд повстанських походів по Азовському побережжю на Дон і у Поволжя. 28 серпня 1921 року Нестор Іванович разом із 77 бійцями перейшов кордон з Румунією. Деякий час він жив у Бухаресті, згодом у Варшаві. У вересні 1923 року Махно був заарештований у введенні переговорів з радянськими дипломатичними дипломатами, на яких обговорювалися питання про можливість підняття повстання у Західній Україні з наступним поєднанням цієї території до УРСС. У кінці 1923 року Нестор Іванович був «за неясністю доказів» звільнений. Махно із сім’єю спочатку оселився у Торні згодом у Данцінгу, де постійно перебував під наглядом поліції. У квітні 1925 року приїхав до Парижа, де жив у Венсені. Він підтримував активні зв’язки з міжнародним анархістським рухом, друкувався в «Анархическом веснике» та «Деле труда». У липні 1934 року помер, перебуваючи в лікарні Парижа.
ВідповістиВидалитиНестор Іванович Махно («батько Махно») — політичний та військовий діяч, командувач Революційної повстанської армії України, керівник селянського повстанського руху 1918–1921 років. Під впливом ідей анархізму виступав проти будь-якої форми влади, за забезпечення життя трудівників на основі безпартійності та безвладдя.
Нестор Іванович Махно народився в 1888 році в сім'ї селянина-бідняка
ВідповістиВидалитиКатеринославської губернії. У 1906 році, коли хвиля революційного бродінняохопила Україну, сімнадцятирічний юнак примкнув до, молодіжному кухольанархістів-комуністів, брав участь в терористичних замахів наполіцейських чинів. Захоплений жандармами, був засуджений до повішення, але черезза неповноліття смертний вирок йому був замінений безстрокової каторгою. Звільнений Лютневої революцією з в'язниці, Махно повертається в
Гуляйполе
На літо 1917 року Махно озброює за рахунок експропріації поміщиків цілийзагін, розпускає земську управу, сам стає на чолі земства іоголошує себе комісаром Гуляйпільського району.
У Гуляйполі Махно формує повстанський загін і набуваєпартизанську боротьбу з австро-німецькими та гетьманськими частинами.
Махно- гарний лідер для своїх повстанців.Стійкість і відвага Махно, який знайшов шлях доперемогу в, здавалося б, безнадійному становищі, справили таке враженняна селян. Махно наділений в народній уяві фантастичними рисами і якостями, це постать ворога, політичного авантюриста, бандита.
Воє́нний комуні́зм — назва внутрішньої політики більшовиків в 1918—1921 роках під час Громадянської війни. Основною ціллю більшовиків було утримання власної влади в країні та забезпечення Червоної гвардії та Червоної Армії продовольством та іншими необхідними ресурсами
ВідповістиВидалити1919 р. Політика «воєнного комунізму»:
• націоналізація підприємств;
• мілітаризація праці;
• широкий централізм;
• продрозверстка - фактично реквізиції продовольства продзагонами (в їх складі були переважно робітники);
• заборона приватної торгівлі і державна монополія на хліб, цукор, чай, сіль;
• ліквідація товарно-грошових відносин,
• натуральна оплата праці.
В основу воєнного комунізму була покладена ідея відмови від капіталізму та швидкого революційного переходу до комуністичного ладу шляхом одержавлення власності, згортання товарно-грошових відносин, тотального підпорядкування суспільних, групових, індивідуальних інтересів державним.
У 1919 р. більшовики запроваджують нову політику, яка дістала назву «воєнний комунізм» . В основі цієї політики лежав насильницький злам економічної системи, яка досі грунтувалася на товарно-грошових відносинах. У країні запроваджувався товарообмін без посередництва грошей.
ВідповістиВидалитиВоєнний комунізм це модель державного регулювання економіки.З одного боку, він був реакцією на критичні обставини, що передбачало вживання вимушених тимчасових заходів, а з іншого — його реалізація на практиці свідчила про спробу безпосереднього переходу до нового суспільного устрою. Своєрідною основою політики "воєнного комунізму" стала продрозкладка, згідно з якою кожна губернія мала здати державі лишки зерна та інших продуктів. Спочатку їх обсяги визначалися потребами сім'ї та фактичною наявністю в неї зерна, але потім головним критерієм стала потреба держави у хлібі.
В 1919 році , коли массовий опір селянства реставрації поміщицьких порядків переріс у партизансько-повстанський рух ,найвпливовішою політичною силою були більшовики . Саме більшовики зуміли завдяки гнучкій соціальній політиці мобілізувати людські й матеріальні ресурси , вони створили боєздатну армію, яка за підтримки повтанців ,витіснила Добровольчу армію з території україни.
ВідповістиВидалитиЯ вважаю, що у 1919р. Українау поглинув цілковийтий хаос, бо Україна стала краєм, яким було легко заволодіти, але неможливо управляти. виникли сотні отаманів з їхніми партизанськими бандами, пройнятими неокозаць-
ВідповістиВидалитиким анархізмом. Одні схилялися на бік націоналістів, інші підтримували більшовиків,
ще інші не раз перекидалися з боку на бік, і всіх найбільше турбувало те, як оборо-
нити інтереси своїх сіл та околиць. Отже, регулярні війська змагалися за контроль над містами й залізничними комуні-
д каціями, в селі панували партизани, а єдиною визнаною по всій Україні владою була
' влада зброї.
1919р. Українау поглинув цілковийтий хаос тому що, численні фронти розділяли одне від одного міста й цілі регіони. Майже повністю порушився зв'язок із зовнішнім світом.Села буквально забарикадовувалися від непрошених гостей. Тим часом різні уряди, яким удавалося заволодіти Києвом, скеровували свою увагу та енергію переважно на те, щоб відбити атаки ворогів, та заволодіти УКраїною.
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиВ 1919р. Україну поглинув цілковитий хаос,тому що навіть у селян з'явилось бажання та здатність боротися. Його насамперед турбувало те, як утриматися на землі й по можливості придбати її собі ще.Селянин був готовий підтримати будь-який уряд, що міг задовольнити ці прагнення.Але як тільки цей уряд виявлявся неспроможним виконати його
ВідповістиВидалитисподівання,селянин повставав проти нього й переходив на бік суперника.І це відбувалось протягом усієї громадянської війни.
Всю Україну поглинув цілковитий хаос, анархія, розгром. Всі сторони, які на той час діяли на території україни мали свої цілі і у кожного вони були різні. В період Гетьманщини, отамани займали певні території і володарювали там, як забажалося. Українські селяни повставали, бо кожна організація, яка приходила до влади в Україні, залишала безліч обіцянок, проте так і не виправдовувала їх.
ВідповістиВидалитиВсі армії, які діяли на території України: українська, Антанти, більшовицька, біла, польська, анархістська- намагалися взяти все від України, що їй потрібно, не думаючи про наслідки. За території Західної України постійно велись війни. Люди, які проживали на Україні хотіли лише одного- миру та злагоди, тому були готові приєднатися до тої армії, яка на їхню думку, зможе забезпечити їм це.
Отже, регулярні війська змагалися за контроль над містами й залізничними
комунікаціями, в селі панували партизани, а єдиною визнаною по всій
Україні владою була влада зброї.
Метою партії був названий соціалізм. Висувалися вимоги націоналізації землі і деяких галузей промисловості. Лейбористи виступили проти інвенції в Росії. Разом із тим праві лейбористські лідери намагалися утримувати робітників від крайніх заходів, від оголошення загальних страйків і проводили політику угоди з підприємцями. Створена влітку 1920р. Комуністична партія Великобританії мала намір надати робочому руху політичний характер. Однак вона не мала широкого впливу в робітничому середовищі. Бачачи це, комуністи спробували увійти до складу лейбористської партії, але отримали відмову.Консерватори і ліберали не змогли домовитися про формування коаліційного чи одно-партійного уряду, і формування нового уряду було доручено лейбористам Перший в історії країни лейбористський уряд очолив Р. Макдональд.
ВідповістиВидалитиНа виборах лейбористська партія Великобританії не раз переконливо перемагала,це ще раз підтверджує справне функціонування і стабільність роботи двопартійної системи. Був період, коли лейбористи перебували в опозиції,коли їх перший кабінет упав.Лейбористська партія Великобританії мала сильне керівництво, і хоча радикально настроєні члени партії намагалися чинити опір, пріоритет лейборизму був у прагненні стати не просто впливовим рухом, але партією влади.
ВідповістиВидалитиЛейбористи у своїй політиці йшли на часткові поступки як робітникам, так і підприємцям з метою збереження стабільності у суспільстві.
ВідповістиВидалитиА під час трудових конфліктів вони, як правило, підтримували підприємців, домагаючись припинення страйків, тому інші верстви могли бути невдоволені цим. Крім того, лейбориська партія була при владі не надто довго, щоб почати будівництво соціалізму у Великій Британії, і деякі предвиборні обіцянки вони так і не виконали.
Лейбористи стимулювали розвиток підприємств . Промисловцям надавалися певні пільги , знижувалися податки. Але лейбористи не виконали передвиборні обіцянки про націоналізацію шахт і залізниць , про введення прогрессивного податку з капіталу . Під час трудових конфліктів вони підтримували підприємців, домагаючись припинення страйків. Та для будівництва соціалізму , лейбористам не вистачило часу, бо в жовтні 1924р. у Великій Британціі було оголошено про розпуск парламенту .
ВідповістиВидалити- Колгоспна система - це форма закріпачення селянства, тому що колгоспникам не видавали паспортів і тим самим фактично прикріпили селян до землі, зробили їх державними кріпаками. Колгоспи були зручною формою викачування з села ресурсів до державного бюджету. Від самого початку сталінське керівництво розглядало колективізацію як засіб прискорення індустріалізації (тобто за рахунок пограбування села) і разом з тим вирішення хлібної проблеми, ліквідації заможного селянства – головного ворога радянської влади.
ВідповістиВидалити- Українці в Польщі складали дві окремі громади, й уряд робив усе можливе, щоб підкреслити відмінність між ними. Більшість українців проживала на колишніх габсбурзьких землях Східної Галичини, або Східної Малопольщі, як її називали. У 1920 р. цей регіон розділили на три воєводства: Львівське, Тернопільське й Станіславське. Понад 3 млн галицьких українців, що переважно належали до греко-католицької церкви, були національне свідомими й відносно добре організованими. Решта українців населяла Західну Волинь, Полісся та Холмщину - райони, що їх Польща відтяла у Росії. Вони налічували приблизно 2 млн і були в основному православними, до того ж політичне, соціально-економічно й культурно нерозвиненими.
- Політика румунізації стосовно українського населення цих територій не поступалася жорстокістю діям поляків у Галичині.
У краї були закриті всі українські школи. Замість українських учителів призначалися румунські. У Чернівецькому університеті закрили всі українські кафедри, заборонили друкувати наукові праці українською мовою. На румунський взірець змінювалися українські прізвища.В умовах румунського панування гальмувався і розвиток сільського господарства.Якщо селяни й одержали земельні наділи, то, як правило, малопридатні для обробітку. Загарбники жорстоко руйнували господарства місцевих селян, занепад призвів і до зниження врожайності, падіння поголів’я худоби, зубожіння сел.
Зазнаючи економічних ускладнень, румуни прагнули розв’язати їх за рахунок загарбаних територій.На Буковині існувало два крила українського руху — поміркований (прагнув компромісу з режимом) та революційний або націоналістичний (прагнув активно протидіяти режимові). Лідерами останнього були О. Зибачинський, П. Григорович, Д. Квітковський.У 1938 р. румунський король Кароль II встановив у країні військову диктатуру, політичні партії та інші організації були розігнані. На Буковині завдяки конспірації продовжували діяльність націоналісти.
- Чехословаччина була однією з небагатьох демократичних держав Європи, тому чеська влада ставилася до українців ліпше, ніж окупанти на інших землях. На Закарпатті ширилася українська освіта й культура, у школах дозволялося вибирати мову навчання, активно діяли такі українські організації, як «Просвіта» й «Пласт». Політика уряду не забороняла діяльності політичних партій та рухів, яких тут налічувалося понад З0. Вага промисловості в економіці краю не перевищувала 2%. Чеська влада намагалася підтримати аграрний сектор Закарпаття, передаючи селянам окремі землі угорських поміщиків. Та сільському господарству катастрофічно бракувало капіталовкладень.
Згідна з твердженням,що колгоспна система - це форма закріпачення селянства. Створивши колгоспи, держава установила над ними всеосяяший контроль. Першою ж заповіддю були поставки державі. Розподіляти на трудодні після поставок, як правило, було нічого, бо розміри цих поставок заздалегідь не визначалися. За вироблену продукцію колгоспи одержували від держави суто символічну плату. Колгоспники покладалися в основному на свою присадибну ділянку.
ВідповістиВидалити(Румунія)
Режим, що його встановила Румунія на окупованих українських територіях, був ще жорстокішим, ніж у Західній Україні. Українці в румунській державі поділялися на три групи. Перша з них мешкала на придунайських землях Бессарабії, якаі належали колись Росії. У вересні 1924 року після того як румунський уряд відхилив пропозицію СРСР провести плебісцит у Бессарабії, тут спалахнуло Татарбунарське повстання, кероване комуністами. На його придушення румунський королівський уряд кинув війська з артилерією та Дунайську флотилію, внаслідок чого загинуло понад 3000 повстанців.Румунізації піддавалася і православна церква. Українська преса була заборонена До 1928 року на Буковині зберігався воєнний стан.
У 1927 році почалася деяка лібералізація окупаційного режиму, що дало змогу частково відродити українське громадське життя. Відновлювалися культурні товариства, театральні трупи, хори тощо. Існували студентські товариства "Чорноморе", "Запороже", товариство "Кобзар", спортивне товариство "Довбуш" та інші. З"явилася українська преса: тижневик "Рідний край", єдина українська щоденна газета "Час" за редакцією Лева Когута
(Польща)
У результаті поразки Австро-Угорщини та Німеччини, падіння царського режиму в Росії в листопаді 1918 р. Польща була проголошена республікою. Президентом і головнокомандувачем польської армії став лідер Соціалістичної партії Юзеф Пілсудський. На початку 1919 р. відбулися вибори до сейму.
Правлячі кола Польщі намагалися включити до складу держави литовські, білоруські й українські землі. У проголошенні Західноукраїнської Народної Республіки вони вбачали загрозу цілісності Польщі, тому буквально знищили її під час російсько-польської війни 1918-1919 рр. 1920 р. між Польщею і Директорією було укладено договір, за яким Польща залишала за собою Східну Галичину, Західну Волинь, Холмщину, Полісся. Російсько-польська війна закінчилася підписанням у 1921 р. мирного договору, за яким Західна Україна і Західна Білорусь залишалися за Польщею.
(Чехословаччина)
У 20-30-х роках Чехословаччина залишалася єдиною послідовно демократичною державою Центральної Європи. Тому ставлення до українського населення на її території було кращим ніж у Польщі та Румунії.
Закарпаття в чехословацькій державі було окремим адміністративним краєм, що офіційно називався Підкапатською Руссю.
Населені українцями землі Польщі, Румунії та Чехословаччини були нерозвиненими аграрними окраїнами, або внутрішніми колоніями, що постачали дешеву сировину, натомість купуючи дорогі готові товари.
Здійснювала політичне, культурне й навіть соціально-економічне керівництво західноукраїнським суспільством інтелігенція, яка у міжвоєнний період в переважній більшості була світською. Головною причиною відносно невеликого числа освічених українців була політика, спрямована на те, щоб ускладнити для українців доступ до освіти.
Так, я згодна с твердженням.Колгоспники перетворювалися на людей «нижчого гатунку», головне суспільне призначення яких - забезпечення індустріалізації дешевим хлібом. Примусити їх погодитися з такою роллю можна було лише позаекономічними методами. І, справді, сталінське керівництво, ввівши у 1932 р. паспортну систему в місті, фактично прикріпило селян до землі, зробило їх державними кріпаками, об'єктом середньовічної експлуатації.
ВідповістиВидалити-Польща
На Паризькій мирній конференції Польща зобов''язалася перед державами Антанти гарантувати українському населенню автономію. Польська конституція гарантувала право українців на рідну мову в публічному житті та навчанні в початкових школах.Всі ці закони, гарантії і права залишилися на папері, але вони стали вагомими аргументами під час вирішення долі західноукраїнських земель. Економічна політика в українських землях мала на меті гальмування розвитку «східних кресів» і перетворення їх в аграрно-сировинний додаток розвинутіших польських земель. Наростаюча тенденція економічного занепаду Західної України набуває рис катастрофічності. Стримування промислового розвитку Західної України не змогло вилучити з аграрного сектора краю значної кількості працездатного населення для роботи на фабриках та заводах і пом''якшити проблеми від аграрного перенаселення і безземелля.
-Румунія
В перші роки окупації майже третину працездатного населення становили безробітні. Погіршила ситуацію економічна криза, яка охопила Румунію 1928 р.
Складною була і ситуація в сільському господарстві. Після аграрної реформи розміри селянських володінь в українських повітах Бессарабії зменшились майже втричі. На початку «реформи» орендна плата за гектар становила 1160 лей і незабаром зросла до 2 тис. лей. Це спричинило хвилю розорень.
-Чехословаччина
Позиція властей Чехословаччини на українських землях у суспільно-політичній та культурній сферах була поміркованішою і виваженішою, ніж у Польщі та Румунії. В 30-х рр. ХХ ст. у Закарпатті існували майже 30 політичних партій, що репрезентували погляди на суспільний розвиток. Зростала кількість початкових шкіл (з 1924 до 1938 р. їх збільшилося з 525 до 851, а гімназій - з 3 до 11). Велике значення мав дозвіл користуватися мовою на власний вибір. Вільно діяли українські громадські організації: «Просвіта», «Асоціація українських учителів», «Пласт» тощо.
1)Я згодна з твердженням, що колгоспна система- це форма закріпачення селян. Можно хоча б подивитися на наслідки колективізації селян:
ВідповістиВидалити- Колективізація фактично повернула село до воєнно-
комуністичних методів організації виробництва та суспіль
ного життя.
- Кошти села використовували на індустріалізацію.
-. На селі утвердилася командна економіка за повного підпорядкування колгоспів державній владі.
-Селянина позбавили можливості розпоряджатися ре
зультатами своєї праці.
- Унаслідок колективізації вбито одвічне прагнення селянина мати землю та вчитися продуктивно працювати ні ній.
-. Колгоспникам не видавали паспортів , тому селяни були прикріплені до землі, їх зробили державними кріпаками, фактично була повернена середньовічна експлуатація.
2)Становище Західноукраїнських земель у міжвоєнний період (20-30 роки) у складі Польші,Румунії, Чехословаччини:
-Польша.
Західна Україна у складі Польської держави залишалась економічно нерозвиненою окраїною, яка постачала центральним регіонам Польщі дешеву сировину і сільськогосподарську продукцію. Близько 80% населення Західної України становили селяни і лише 8% припадало на промислових робітників, які працювали в основному в лісовій і нафтодобувній галузях промисловості.
Вживання української мови було заборонене в усіх державних установах та органах самоврядування. Кількість українських початкових шкіл у Галичині значно зменшилася. Правлячі кола Польщі обстоювали ідею утворення одно-національної держави шляхом примусової асиміляції національних меншин. Польща була конституційною державою і українці мали реальні можливості для організації суспільно-політичного і громадського життя. Діяльність політичних партій не заборонялася, якщо вони не суперечили законам. Однак діяльність комуністів виходила за межі конституції і була нелегальною.
-Румунія.
Становище українських меншин тут було ще нестерпнішим, аніж у Польщі. З перших днів загарбання українських земель румунська влада щодо місцевого населення здійснювала політику жорстокого тиску, тотальної румунізації, вдаючись до відкритих насильницьких дій. Так, з 1919 до 1928 р. на території Буковини зберігався воєнний стан. Місцевих українців тут не визнавали окремою нацією, проголосивши їх "українізованими румунами".Румунія була однією з найвідсталіших країн Європи. Школи на Західноукраїнських землях були закриті або румунізовані, українську пресу було заборонено. Було зроблено спробу піддати румунізації православну церкву. Політичне життя на Закарпатті, незважаючи на економічну і культурну відсталість, було досить активним.
-Чехословаччина.
Становище українського населення Закарпаття, що в листопаді 1918 р. добровільно ввійшло до складу Чехословаччини, було значно кращим, ніж у Польщі та Румунії. Чехословацька республіка залишилась єдиною послідовною демократичною державою Центральної Європи і намагалася здійснювати ліберальну, зважену політику щодо національних меншин.Переважна більшість українського населення проживала на сході країни .Це були економічно найвідсталіші регіони Чехословаччини.Певних успіхів було досягнуто у галузі народної освіти. Загальноукраїнське значення мали відкритий у Празі Український вільний університет, Українська сільськогосподарська академія у Подебрадах, Український Високий педагогічний інститут ім. Драгоманова. Але незважаючи на демократизм, чехословацький уряд не погоджувався йти на поступки в головному питанні - надати Закарпаттю автономію.Певних успіхів було досягнуто у галузі народної освіти. Загальноукраїнське значення мали відкритий у Празі Український вільний університет, Українська сільськогосподарська академія у Подебрадах, Український Високий педагогічний інститут ім. Драгоманова. Але незважаючи на демократизм, чехословацький уряд не погоджувався йти на поступки в головному питанні - надати Закарпаттю автономію.
Моє свідчення Привіт усім. Я тут, щоб засвідчити, як я отримав свою позику у містера Бенджаміна після того, як я кілька разів звертався до різних позикодавців, які обіцяли допомогти, але вони ніколи не видавали мені позику. Поки мій друг не познайомив мене з містером Бенджаміном Лі, пообіцяв мені допомогти, і справді він зробив те, що обіцяв, без жодної затримки. позику і змінило моє переконання. Я не знаю, чи потребуєте Ви якимось чином справжньої та термінової позики, будь ласка, зв’яжіться з паном Бенджаміном через WhatsApp + 1-989-394-3740 та його електронну адресу: 247officedept@gmail.com дякую.
ВідповістиВидалити